ЗМІСТ

ВСТУП.. 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ФІТОНІМІВ У СУЧАСНІЙ ЛІНГВІСТИЧНІЙ НАУЦІ 6

1.1 Сутність поняття «фітонім» та його особливості у лінгвістиці 6

1.2 Класифікація та види фітонімів. 10

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ СЕМАНТИКИ ФІТОНІМІВ В УКРАЇНСЬКІЙ ТА АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ 15

2.1 Конотативне значення та символізм фітонімів в англійській та українській мовах. 15

2.2 Загальні семантичні особливості фітонімів в англійській та українській мовах. 22

ВИСНОВКИ.. 27

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 30

ВСТУП

Актуальність дослідження. Основною формою існування та вираження національної культури, а також провідною ознакою кожної нації є мова, яка тісно взаємопов’язана з культурою. Мова виражає культуру, є необхідною передумовою її розвитку. Крім того, мова є складовим елементом культури, її невіддільною частиною. Оскільки мова є живою системою, яка зазнає постійних змін, актуальним залишається питання вивчення усіх її новоутворень та змін на усіх мовних рівнях. Не винятком стало вивчення різних лексичних груп, які віддзеркалюють унікальність та специфіку кожної мови.

Важливу та своєрідну групу лексики будь-якої мови становлять фітоніми. Дана група ще не є всебічно дослідженою, зокрема на ґрунті англійської та української мови. Разом із тим численні найменування рослинного світу (фітоніми) займають особливе місце в процесі пізнання, а сприйняття природи у кожного народу має як національні, так і загальнолюдські відтінки. В процесі пізнання наявної реальності, фітоніми також постають важливими лінгвістичними елементами світогляду як вищого рівня духовного світу особистості. Назви рослин, завдяки семантичним ознакам, таким як образність, багатозначність, імпліцитність змісту, є носіями символічного змісту.

Індивідуальні знання символіки найменувань рослинного світу переважно формуються на підсвідомому рівні під впливом легенд, ритуалів, міфів, народних пісень, звичаїв, фразеологізмів, обрядів, а також літературних творів. Як результат, учені приділили більше уваги історико-етимологічному аспекту дослідження фітонімів. Значно менше вивчені питання словотвору та семантики фітонімів української та англійської мови. Тому аналіз семантики таких номенів виступає важливим та актуальним завданням сучасної мовознавчої науки.

Як доводить теоретичне вивчення вказаної проблематики, науковці різних галузей мовознавства, зокрема семалексикології займалися вивченням фітонімів. Серед них варто виокремити Л. Костирю, який подав семантичну класифікацію фітонімів; С. С. Микитюк, який детально схарактеризував етнокультурні особливості фітонімів в англійській та українській мовних картинах світу; О. В. Старостенко – дослідила символічне значення фітонімів в англійській та українській мовах; І. В. Онищук − схарактеризував номінативні та культурні особливості вживання фітонімів в німецькій та українській мовах; І. Е. Подолян – зробив контрастивний етнопсихолінгвістичний аналіз національної специфіки семантики фітонімів в українській, англійській та німецькій мовах; О. М. Дудник, І. В. Гороф’янюк, І. В. Сабадош, Т. М Мішеніна та багато інших.

Однак, попри вище вказане, необхідно зробити узагальнення та систематично дослідити наявну сьогодні інформацію з даного питання. Саме тому ми обрали тему курсової роботи: «Семантика фітонімів в українській та англійській мові».

Виходячи з актуальності даної проблеми, об’єктом дослідження є фітоніми на матеріалі української та англійської мов.

Предмет дослідження – особливості конотативного значення, символізму та семантичних особливостей фітонімів в українській та англійській мові.

Мета дослідження – дослідити та проаналізувати семантичні особливості фітонімів в українській та англійській мові. Мета дослідження зумовлює виконання наступних завдань:

• проаналізувати сутність та визначення поняття «фітонім» у лінгвістиці;
• дослідити та виокремити основні класифікаційні типи фітонімів;
• схарактеризувати конотативне значення та символізм фітонімів в англійській та українській мові;
• дослідити загальні семантичні особливості фітонімів в українській та англійській мові.

Для розв’язання визначених завдань було використано комплекс теоретичних методів дослідження. Зокрема, у роботі застосовано порівняльний та описовий методи дослідження, а також аналіз, систематизацію й узагальнення даних на основі вивчення критичних джерел та наукової літератури.

Матеріалом дослідження послугували англійські та українські природознавчі статті з рослинництва.

Теоретичне значення дослідження полягає у тому, що проведено ґрунтовний теоретичний аналіз фітонімів на базі української та англійської мов, результати та висновки дослідження мають значення для подальшого вивчення даного питання.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що дані цього дослідження можуть бути використані при підготовці та проведенні практичних занять, лекцій і семінарських занять з лінгвістики, зокрема лексикології та теорії перекладу, у глибшому розумінні терміна «фітонім» та практичному застосуванні отриманих даних у процесі дослідження конотативного значення, символізму та семантичних особливостей фітонімів на матеріалі української та англійської мов.

Новизна дослідження полягає у виокремленні та узагальненні лексичної групи фітонімів в українській та англійській мовах, дослідженні їх конотації та семантичних ознак.

Структуру курсової роботи обумовлює і визначає специфіка обраної теми, її актуальність, поставлена мета та основні завдання дослідження. Кваліфікаційна робота містить вступ, два розділи, висновки, список використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 32 сторінки.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ФІТОНІМІВ У СУЧАСНІЙ ЛІНГВІСТИЧНІЙ НАУЦІ

1.1 Сутність поняття «фітонім» та його особливості у лінгвістиці

Невіддільною складовою національної картини світу будь-якого етносу є образи рослин, символізм, міфічність та загальні особливості яких відзеркалено у мові, літературі, фольклорі та повсякденному житті суспільства. Терміни, на позначення об’єктів рослинного світу отримали назву фітоніми. Загалом, фітоніми виконують особливу функцію у процесі пізнання, оскільки сприйняття природи та її елементів характеризується як загальнолюдськими, так і національними відтінками у кожного народу. В процесі позначення наявної реальності, фітоніми також є важливими лінгвістичними елементами світогляду певного етносу як одного з духовних рівнів уявного світу [3, с. 231].

Лексема фітонім походить від грецького «phyton» (рослина) та «onyma» − назва. Тобто, термін «фітонім» вживається для позначення назв рослин, квітів, дерев, кущів, грибів. Синонімами даного поняття є такі лексичні одиниці, як: флороніми, флоризми, ботанізми, флоролексеми, ботаноніми тощо. Фітоніми слугують широким полем для проведення лінгвокульторологічних зіставлень [11, с. 12].

Ботанічні номенклатурні назви – це величезний пласт лексичної системи кожної мови. Фітоніми, нерідко семантично трансформувавшись та увібравши в себе універсальні символічні значення, віддзеркалюють традиційні образи та певні історичні факти, виражають різні конотації, вказують на елементи ментальності та культури народу. Як результат, ботанізми належать до особливого пласта лексичних одиниць, інформаційний потенціал яких є досить значним, оскільки він характеризується певними національно-культурними особливостями в різних мовних спільнотах.

У структурі мови вивченню даної групи лексичних одиниць присвятили власні дослідження багато науковців. Фітоніми та основні закономірності їхнього функціонування в системі мови вивчали З. Василько, Р. Бачкур, Д. Добрусинець, Н. Рибалка, Н. Пастух, С. Чернюк, Д. Ужченко [14, с. 53]. При наявності значної кількості ґрунтовних критичних джерел та наукових праць у галузі ботанічної номенклатури варто виокремити той факт, що в термінологічному обігу мови постійно функціонує велика кількість лексичних одиниць на позначення назв рослин. Здебільшого вони називають одні й ті ж реалії живої природи шляхом поєднання їх окремі групи на основі спільних ознак, властивостей чи призначення. Як результат, досить часто у мові виникають схожі за структурою синонімічні словоформи, які називають одні й ті ж терміни. Чи навпаки – одне й те ж саме поняття охоплює абсолютно різні об’єкти. Наявність такої подвійності думок мовознавців не надає користі мовознавчій науці, оскільки це не додає однопоняттєвості, системності та точності термінознавству.

Проблема дослідження груп біономенів, наявних дефініцій даного поняття та виокремлення найраціональніших та найточніших з них стала об’єктом вивчення багатьох лінгвістів. Найбільш поширеним терміном для позначення рослинних номенів є фітонім. У власних дослідженнях О. Пащенко надає даному терміну ключове значення. Дослідниця окреслює фітоніми як частину словникового складу мови, що віддзеркалює рослинний світ [10, с. 15]. На думку іншого мовознавця Л. Пуцилєвої, фітонім – це лексична одиниця, яка вживається для позначення у прямому значенні назв об’єктів, які належать до рослинного світу або частин рослин. Крім того, вказує, що досліджувати та вживати фітоніми необхідно в широкому значенні, оскільки лексичні одиниці передбачають поєднання як власних назв, так і загальних видових назв рослин. Натомість у вузькому значенні поняття фітонім варто брати до уваги лише індивідуальні назви окремих одиничних рослин, тобто – власні назви [2, с. 61].

Погоджується з думкою Пуцилєвої ще одна закордонна дослідниця А. Хатхе, стверджуючи, що фітоніми – це реалії світу рослин, які займають важливе місце серед усіх понять національної картини світу певного етносу. Науковець підкреслює, що більша частина номенів рослин подана шляхом використання загальних назв, а менша – власних назв [20, с. 18]. Визначенням «фітонімічна одиниця» та «фітонім» користується у власних наукових дослідженнях лінгвіст А. Лєтова, пояснюючи найменування рослин як семантичну спільноту назв трав, дерев, кущів, ягід, квітів, овочевих культур тощо.

Однак у сучасній лінгвістичній науці існує інша позиція щодо визначення поняття фітонім та його загальних характеристик. На противагу теоретико-поняттєвим обґрунтуванням, деякі науковці-лінгвісти стверджують, що фітоніми варто вживати лише для позначення власних назв рослин. Так М. Торчинський та С. Шестакова вважають, що під фітонімом необхідно розуміти власну назву чимось унікальної, одиничної у своєму роді рослини [24, с. 47].

Крім того, у лінгвістиці синонімом до терміна «фітонім» деякі з мовознавців зазначають термін «флорономен». Однак, термін «флорономен» не відбиває всього розмаїття та повноти рослинного світу. Терміни, що містять морфему «фіто», є кардинально іншими складовими терміносистеми, яка вживається для номінації рослин. Такі терміни характеризуються очевидним зв’язком із поняттям «фітоценоз» – тобто рослинним угрупованням (де «phyton» походить від грецького слова «рослина»). Наступним синонімічним терміном є «ботаномен», який є значно ширшим та більш доцільним або ж функціонуючий у мовознавчій науці термін «ботанізм», адже саме наука ботаніка (від давньогрецького слова «βοτανικός» – «той, що стосується трав», або від лексеми «βοτάνη» – «трава, пасовисько») як розділ біології займається вивченням не лише рослин, а й таких живих організмів, як водорості та гриби, які досить часто співвідносять із рослинним світом у народних класифікаціях. Таким чином, серед усіх зазначених термінів, що описують номени рослин, найбільш точним та досконалим є термін «фітонім».

Фітоніми характеризуються рядом специфічних особливостей, які виокремлюють їх серед інших термінів в традиційному розумінні. Загалом, фітонім має національну назву та міжнародну (латинську). Кожен із зазначених варіантів є взаємозамінним. Крім того, також існують ще й діалектні найменування рослин, які здебільшого характеризуються фольклорним характером. Діалектні назви не можна класифікувати як терміни, однак вони мають повне право знаходитися в терміносистемі, адже саме образна назва, що віддзеркалює лікувальні властивості, зовнішні ознаки, біологічний цикл тощо досить часто сприяє розумінню мотиву номінації тієї чи іншої рослини. Як результат, термінологічний обсяг фітонімів містить три види найменувань: загальноприйняте, наукове та діалектне [15, с. 293].

Серед основних ознак фітонімів варто зазначити наступні:

• фітонімічна лексика характеризується стійким кількісним складом;
• назви рослин яскраво репрезентують життєвий досвід людей (різних етносів), а також їх індивідуальні спостереження за навколишнім світом. Таким чином, можна виокремити віддзеркалення специфічних рис характеру, історичних та культурних традицій певного народу у лексиці флори;
• наявність можливого співвіднесення назв рослин у різних мовах із загальними позамовними поняттями шляхом застосування латинської термінології, без чого досить складно об’єктивно та принципово точно проаналізувати фітонімічні лексичні одиниці, які мають бути співвіднесені з денотатом у разі порівняння фітонімів декількох мов;
• уявлення носіїв світових мов фіксуються у пам’яті етносів за допомогою внутрішньої форми найменувань, які віддзеркалюють найважливіші для впізнання фітоніма ознаки, наприклад: ладаник − pepper / grass (запах і смак); грабельки − bottlebrush (форма) [21, с. 170].

Назви рослин сучасних світових мов є носіями символічного змісту завдяки наступним їх семантичним ознакам:

- переносність (образність) та імпліцитність (згорнутість) змісту;

- багатозначність;

- символічна близькість зі словами інших мов та універсальність в окремій мові;

- дуалізм символічного значення;

- семантична багатоваріантність коштом індивідуальних особливостей носіїв мови [19, с. 619].

Індивідуальні знання та пояснення символіки фітонімів кожної мови переважно формуються на підсвідомому рівні етносу під впливом легенд, міфів, пісень, літературних творів, фразеологізмів, звичаїв, ритуалів, обрядів тощо. Загалом, рослинні символи кожного народу з’явились з його найдавніших міфологічних уявлень про будову світу та виражають національні та загальнолюдські архетипи.

Отже, термін «фітонім» вживається для позначення назв рослин, квітів, дерев, кущів, грибів. Синонімами даного поняття є такі лексичні одиниці, як: флороніми, флоризми, ботанізми, флоролексеми, біономени, ботаноніми тощо. Фітоніми слугують широким полем для проведення лінгвокультурологічних зіставлень декількох мов. Питанням вивчення груп фітонімів, наявних дефініцій даного поняття та виокремлення найраціональніших та найточніших з них стала об’єктом дослідження багатьох лінгвістів. Основними семантичними ознаками фітонімів є наступні: переносність (образність) та імпліцитність (згорнутість) змісту; багатозначність; символічна близькість зі словами інших мов та універсальність в окремій мові; дуалізм символічного значення; семантична багатоваріантність за рахунок індивідуальних особливостей носіїв мови.

1.2 Класифікація та види фітонімів

У мовознавчій науці існує декілька основних класифікацій фітонімів, кожна з яких побудована на певних мовних аспектах, які детально віддзеркалюють мовні та культурні характеристики.

Відповідно до класу рослин фітоніми класифікують на наступні підгрупи:

• флороніми, флоризми, флоро лексеми – терміни, які вживаються на позначення назв квітів. Наприклад: троянда, нарцис, фіалка, незабудка, піон, підсніжник, snowdrop, rose, tulip тощо;
• дендроніми – терміни, які вживаються на позначення назв дерев. Наприклад: верба, дуб, граб, калина, груша, яблуня, oak, willow;
• номени трав, наприклад: любисток, льон, полин, будяк тощо.
• номени городніх культур, наприклад: жито, цибуля, овес, буряк, морква, картопля, garlic, cabbage, onion, carrot;
• назви кущів, наприклад: жасмин, jasmine, bramble, бузок, бузина тощо;
• назви грибів, наприклад: гриб, боровик, мухомор, mushroom etc [18, с. 217].
• фітомени, утворені префіксальним способом;
• номени, утворенні суфіксальним способом, наприклад: півники, соняшник;
• фітоніми, утворенні складанням двох основ;
• номени, утворенні складанням двох і більше слів.
• загальні особливості розмноження. Наприклад, назва спориш (Poligonum L.) було утворено від давньоруського слова «спорьш» – багатий, рясний, швидко розповсюджується. Таким чином, назва фіто німа вказує на величину заростей та швидкість поширення цієї рослини;
• загальні особливості сезонного розвитку рослин. Наприклад, фітонім абрикос (Armeniaca Mill.) означає буквально «скороспілий», оскільки абрикоси достигають значно швидше, ніж подібні до них персики. За іншою версією, фітонім походить від лексеми «априкус», тобто, зігрітий сонцем та означає «сонячний плід»;
• загальне відношення рослини до зовнішнього середовища. Наприклад, фітонім анемона (Anemone L.) походить від грецької лексеми «анемон», тобто «вітер», оскільки що в багатьох рослин цього виду квіткові покриви тримаються надзвичайно легко і, як результат, часто обсипаються від найменшого пориву вітру [17, с. 9].
• подібність рослини до предметів (тварин, птахів, явищ природи);
• лікувальні властивості рослини;
• забарвлення рослини;
• час сезонного розвитку рослини, дозрівання плодів, час цвітіння тощо;
• непридатність людині в їжу чи отруйність;
• дія на людину та запах рослини;
• смакові якості;
• характерні властивості, які можуть бути сприйняті дотиком;
• місце проростання рослини;
• застосування рослини в побуті чи в господарській діяльності [1, с. 98].
• біономени, які віддзеркалюють особливості зовнішнього вигляду рослин та їх морфологічної будови – дуб (oak), верба (willow), троянда (rose), жасмин (jasmine), орхідея (orchid), безсмертник (immortelle), гвоздика (carnation).
• біономени, які віддзеркалюють особливості застосування людиною рослин, які вони позначають або загальні особливості впливу цих рослин на організм людини та її життєдіяльність – антиринум (snapdragon), мак (poppy), незабудка (forget-me-not), Іван-і-Марія (heartsease (heart’s-ease));
• фітоніми, які походять від імен та прізвищ дослідників, які здійснили певний науковий внесок у розвиток ботаніки – не виявлено.
• назви, які з’явились на основі спорідненості або зовнішньої схожості означуваних ними рослин з тваринами, предметами чи іншими рослинами − вовче лико, зозулині сльози.
• фітоніми, які виникли від лексем, що позначають біоекологічні особливості рослин – соняшник (sunflower), терен (blackthorn).

Номінації фітонімів різноманітні за походженням, способами творення та структурою. За структурними моделями їх класифікують на:

• однокомпонентні номінації – в назві яких присутнє одне слово;
• двокомпонентні номінації – в назві яких присутнє одне слово. Найчастіше це словосполучення іменник + іменник, або прикметник + іменник;
• трикомпонентні конструкції, до складу яких можуть входити прийменники: прикметник + прикметник + іменник, прикметник + іменник + іменник, іменник + прикметник + іменник та інші;
• багатокомпонентні аналітичні номінації