Будем благодарны если Вы поддержите проект
Зміст
Вступ
В статтях основоположного документу нашої держави – Конституції України [1] відзначається, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною державою. Земельні відносини дуже динамічно розвиваються, зростає попит на використання земель, усе більше земельних ділянок передається у власність та надається у користування. Це обумовлено тим, що земля є основним просторово-територіальним базисом для проживання людей та розміщення на ній різноманітних будівель і споруд. В Конституції [1] також зазначено, що земля є об’єктом права власності Українського народу. Права на землю гарантуються та захищаються державою.
Зі зростанням попиту на використання земель, зростає і інтерес громадян стосовно земельних питань. Для того, щоб належним чином реалізувати свої права, необхідно знати Закон та дотримуватись вимог чинного законодавства. Одніми з основних задач сучасного землеустрою є раціональне використання та охорона земель.
Розділ 1. Аналіз нормативно-правової бази.
Будь-які правові відносини в нашій країні регулюються нормативно-правовими актами. Земельна сфера не є виключенням. Земельні відносини регулюються Конституцією України [1], Земельним кодексом України [2], Законами України, Указами Президента України, Наказами Державного земельного агентства України, Порядками та Інструкціями, Рішеннями міських рад і виконкомів міських рад, іншими підзаконними актами.
Оскільки контроль за раціональним використанням та охороною земель є дуже важливим, а схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць розробляються з метою визначення цієї перспективи, то цьому питанню приділяється достатньо багато уваги, про що йде мова в багатьох законодавчих актах та нормативних документах. Розглянемо та проаналізуємо основні з них.
Складання схем із землеустрою з техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель у межах населених пунктів згідно з Земельним Кодексом України [2] стаття 184. Зміст землеустрою - є складовою дій, що передбачає землеустрій:
Згідно статті 186 Земельного Кодексу України [2] - розгляд і затвердження землевпорядної документації проводиться в такому порядку:
Зміни до землевпорядних проектів та інших матеріалів з питань землеустрою вносяться за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, які затвердили ці проекти.
Прогнозні матеріали використання і охорони земель, проекти землеустрою, матеріали державного земельного кадастру, проекти з питань використання і охорони земель, реформування земельних відносин, а також техніко-економічні матеріали обґрунтувань використання і охорони земель підлягають державній експертизі, яка здійснюється органом по земельних ресурсах відповідно до закону.
Керуючись Законом України «Про охорону земель» [4] стаття 25. - документацією із землеустрою в галузі охорони земель є схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань, що включають заходи еколого-економічної оптимізації використання та охорони земель, удосконалення співвідношення і розміщення земель та сільськогосподарських угідь, систем сівозміни, сінокосо- і пасовищезміни.
У разі необхідності в складі схем землеустрою може розроблятися проект землеохоронних заходів для конкретної земельної ділянки.
Проектом землеохоронних заходів визначаються види, обсяги, порядок здійснення та фінансування цих заходів. Відповідно до видів та обсягів землеохоронних робіт встановлюються екологічні обмеження щодо використання земель.
Документацією із землеустрою повинні передбачатися обмеження щодо господарського використання земель, які виконують важливі екосистемні функції (схили, водоохоронні зони тощо).
Власники землі та землекористувачі забезпечують виконання заходів з охорони земель та дотримання екологічних обмежень у використанні земель, передбачених проектом землеустрою.
Згідно Закону України «Про Державний земельний кадастр» [5] стаття 20 п.4 - та п.5 ̶ відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру:
Відомості про обмеження у використанні земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), іншої документації із землеустрою.
Відповідно до вимог Земельного кодексу України [2], законів України «Про землеустрій» [3] та «Про охорону земель» [4] - схеми землеустрою є основними планувальними і передпроектними документами, що регламентують головні питання використання та охорони земель на регіональному рівні.
Закон України «Про землеустрій» [3] Стаття 45. Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць:
Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць розробляються з метою визначення перспективи щодо використання та охорони земель, для підготовки обґрунтованих пропозицій у галузі земельних відносин, організації раціонального використання та охорони земель, перерозподілу земель з урахуванням потреби сільського, лісового та водного господарств, розвитку сіл, селищ, міст, територій оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення тощо.
Строки реалізації заходів, визначених схемою землеустрою і техніко-економічними обґрунтуваннями використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, залежать від поставлених завдань, але не можуть бути меншими 10-15 років.
Держземагентство України забезпечує проведення державної експертизи землевпорядної документації. Фахівці земельного відомства досліджують, перевіряють, аналізують та оцінюють об’єкти експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також готують обґрунтовані висновки для прийняття рішень щодо об’єктів експертизи.
Питання державної експертизи землевпорядної документації регулюються Земельним кодексом України [2], Законом України «Про державну експертизу землевпорядної документації» [6], Методикою проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженою наказом Держкомзему України від 03.12.2004 № 391 і зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 21.12.2004 за № 1618/10217 [7] , та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері державної експертизи.
Законодавець визначив, що замовниками державної експертизи є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, землевласники, землекористувачі, підприємства, установи, організації і громадяни, зацікавлені у проведенні такої експертизи, а також розробники об’єктів державної експертизи.
Статтею 9 зазначеного Закону визначено вичерпний перелік документацій із землеустрою, які підлягають обов’язковій державній експертизі землевпорядної документації. Згідно із переліком обов’язковій державній експертизі підлягають:
У разі, якщо землевпорядна документація підлягає обов’язковій державній експертизі, відповідно до розмежування компетенції органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, до відання Держземагентства України належить проведення обов’язкової експертизи:
Отже, проаналізувавши існуючу нормативну базу, можна зробити висновок, що основним документом, що регламентує правові відносини у сфері землеустрою є Земельний кодекс України [2]. По суті, зміст цього документу повинен бути таким, що відповідав би на будь-які питання, пов’язані з землею, правами на неї, її охороною та раціональним використанням. Але стосовно питань складання схем із землеустрою з техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель у межах населених пунктів Земельний кодекс [2] не надає вичерпної інформації.
Розділ 2. Процедура розробки і складання схем із землеустрою
Землі населених пунктів хоча і не визнаються за чинним Земельним кодексом України [2] окремою категорією, однак територію населеного пункту без перебільшення можна визнати як найскладнішу і за складом земель та їх функціональним використанням, і за формами власності та обмеженням прав власності на землі, і за переліком проблемних питань як соціально-економічного так і екологічного характеру. Ефективне вирішення зазначених та багатьох інших питань організації планування і розвитку територій населених пунктів можливо забезпечити лише в рамках реалізації заходів із землеустрою.
Землеустрій передбачає обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, проектні та проектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою [3]. Серед видів документації із землеустрою законодавець виділив зокрема:
· схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень;
· проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень;
· проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;
· проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;
· робочі проекти землеустрою;
Але незважаючи на доволі значний за обсягом перелік документації із землеустрою, відсутня чітка регламентація щодо узгодження і порядку застосування її під час здійснення містобудівної діяльності.
Слід детально розібратися, що представляють собою схеми землеустрою, з їх метою, використанням та розробкою.
Відповідно до Наказу Державного агентства земельних ресурсів України 02.10.2013 N 395 «Методичні рекомендації щодо розроблення схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць» [8]:
1. Методичні рекомендації щодо розроблення схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць носять рекомендаційний характер стосовно складу, змісту та порядку розроблення схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць.
2. Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць (далі - Схеми землеустрою) розробляються з метою визначення перспективи щодо використання та охорони земель, для підготовки обґрунтованих пропозицій у галузі земельних відносин, організації раціонального використання та охорони земель, перерозподілу земель з урахуванням потреби сільського, лісового та водного господарств, розвитку сіл, селищ, міст, територій оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення тощо.
3. Схеми землеустрою є передпроектним документом, в якому на основі врахування природних, економічних та соціальних умов розробляється комплекс взаємозв'язаних заходів щодо раціонального використання земельних ресурсів, їх розвитку і організації, встановленню інфраструктури, яка відповідає потребам адміністративно-територіальної одиниці.
4. Основне завдання Схем землеустрою - виявлення найбільш ефективного напрямку використання і охорони земельних ресурсів для забезпечення подальшого ефективного розвитку адміністративно-територіальної одиниці.
5. Схеми землеустрою містять рекомендації щодо вирішення наступних основних питань:
а) удосконалення розподілу земель між категоріями відповідно до перспектив розвитку, для чого рекомендується: установити відповідність фактичного використання земель їх цільовому призначенню; виявити резерви земель, придатних до використання в сільському господарстві і для інших цілей; визначити і обґрунтувати потреби земель для несільськогосподарського призначення; скласти баланс розподілу земель по категоріях на кожен розрахунковий період;
б) розробка пропозицій по більш ефективному використанню сільськогосподарських угідь шляхом: освоєння нових земель, трансформації сільськогосподарських угідь, поліпшення меліоративного стану земель, удосконалення структури посівних площ і впровадження прогресивної системи землеробства;
в) удосконалення організацій територій, для чого рекомендується: розробити пропозиції по формуванню нових і усуненню недоліків існуючих землекористувань, розміщенню центральних садиб сільськогосподарських підприємств, їхніх виробничих підрозділів, господарських центрів і тваринницьких комплексів, їхньої організації території агропромислових і інших виробничих об'єднань; визначити потреби земель для внутрішньогосподарських нестатків (господарські центри і тваринницькі комплекси за межами населеними пунктами, захисні насадження, гідромеліоративна мережа, дороги, скотопрогони тощо);
г) розробка заходів щодо охорони земель: рекомендується визначити обсяги робіт із захисту ґрунтів від вітрової і водної ерозії, по рекультивації порушених земель; виявити джерела забруднення земель промисловими відходами і розробити заходи щодо запобігання негативних наслідків цього забруднення; дати пропозиції по поліпшенню ландшафту;
ґ) визначення економічної ефективності і черговості здійснення намічених заходів.
6. В основу розробки Схеми землеустрою покладаються еколого-ландшафтний та еколого-економічний підходи, де рекомендовано визначити необхідні і достатні заходи з підвищення продуктивності та охорони земель, стабілізації агроландшафтів, оптимізації угідь та консервації деградованих земель і напрямків їх подальшого використання, розроблені пропозиції щодо створення найбільш сприятливих організаційно-територіальних умов для ведення сільськогосподарського виробництва, з урахуванням придатності ґрунтів для вирощування основних сільськогосподарських культур, визначені охоронні зони режимоутворюючих об'єктів із відповідними обмеженнями у використанні та розпорядженні землею.
7. Основними принципами, якими рекомендується керуватися при складанні схем землеустрою, є:
а) створення найбільш сприятливих організаційно-територіальних умов для ведення сільського господарства;
б) збереження і поліпшення сільськогосподарських угідь;
в) забезпечення неухильного підвищення родючості ґрунтів;
г) наукова обґрунтованість і економічна ефективність пропонованих заходів щодо освоєння земель і поліпшення їх меліоративного стану;
ґ) узгодженість інтересів різних галузей господарства і адміністративно-територіальних одиниць.
8. Схеми землеустрою рекомендується розробляти в розрізі землевласників, землекористувачів та категорій земель.
9. Об'єктом Схем землеустрою є всі землі, що знаходяться в межах адміністративно-територіальної одиниці.
10. При розробці Схем землеустрою рекомендується враховувати раніше розроблену документацію із землеустрою, містобудівну документацію, інші документи і матеріали.
11. При розробці Схем землеустрою рекомендується застосовувати наступні методи дослідження: порівняльно-аналітичний, статистичний, експертних оцінок, картографічний.
12. Схеми землеустрою розробляються відповідно до Земельного, Лісового та Водного кодексів України, Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про землеустрій", "Про Державний земельний кадастр" (Закон N 3613-VI), "Про містобудівну діяльність" (Закон N 3038-VI) та інших нормативно-правових актів.
13. Схеми землеустрою розробляються для використання при поточному та перспективному плануванні діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в галузі земельних відносин щодо раціонального використання і охорони земель, а також землевласниками та землекористувачами в практичній роботі.
14. Складання схеми землеустрою рекомендується здійснювати в наступному порядку:
а) підготовчі роботи;
б) підготовка завдання на розробку схеми землеустрою;
в) розробка схеми землеустрою;
г) оформлення матеріалів і виготовлення документів;
г) погодження, експертиза і затвердження схеми землеустрою.
Керуючись Наказом Державного агентства земельних ресурсів України 02.10.2013 N 395 «Методичні рекомендації щодо розроблення схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць» [8], розглянемо основні роботи при складанні схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць.
а) про стан і тенденції розвитку сільськогосподарських підприємств;
б) про стан і тенденції розвитку землеволодінь і землекористувань;
в) про наявність, стан і характер використання земель по категоріям, угіддям і землекористувачам;
г) про стан використання меліоративних земель;
ґ) оцінку якісного стану сільськогосподарських угідь та розвитку деградаційних процесів;
2. Підготовка завдання на розробку схеми землеустрою:
Завданням на розробку Схем землеустрою для кожного з розрахункових періодів рекомендується установити наступні показники:
а) аналіз і розвиток сучасного стану використання земель;
б) оптимізація землекористування;
в) потреба в консервації деградованих і малопродуктивних земель;
г) аналіз придатності ґрунтів орних земель, в тому числі визначення придатності ґрунтів для вирощування основних сільськогосподарських культур та розрахунок еколого-економічної придатності орних земель;
ґ) формування обмежень щодо використання земель;
д) передбачення перспективного прогнозування розвитку використання земель та вдосконалення управління земельними ресурсами.
а) основні показники Схеми землеустрою;
б) характеристика природних умов;
в) сучасний стан використання земель;
г) оптимізація землекористування;
ґ) формування обмежень щодо використання земель;
д) перспективи розвитку використання земель;
е) вдосконалення управління земельними ресурсами;
є) розгляд, погодження, затвердження схеми та її реалізація.
а) загальні відомості;
б) природні умови;
в) ґрунтовий покрив.
широких вододільних плато і стародавніх терас (без вираженої западиності) (нахили 0 - 1°);
· вузьких ерозійно небезпечних плато та привододільних схилів (нахили 0 - 1°);
· моренно-зандрових рівнин (нахили 0 - 1°);
· днищ балок (нахили 0 - 1°);
· заплав високого рівня (нахили 0 - 1°);
· заплав середнього і високого рівня (нахили 0 - 1°);
· односкатних схилів простої форми (нахили 1 - 2°);
· односкатних схилів простої форми (нахили 2 - 3°);
· схилів складної форми з улоговинами (нахили 1 - 3°);
· односкатних схилів простої форми (нахили 3 - 5°);
· схилів складної форми з улоговинами (нахили 3 - 5°);
· односкатних схилів простої форми (нахили 5 - 7°);
· схилів складної форми з улоговинами (нахили 5 - 7°);
· односкатних схилів простої форми з улоговинами (нахили 7 - 10°);
· схилів складної форми з улоговинами (нахили 7 - 10°);
· схилів різної форми (нахили 10 - 12°);
· схилів різної форми (нахили більше 12°).
У межах цієї групи земель за придатністю для вирощування різних сільськогосподарських культур рекомендується виділити:
1) землі орнопридатні;
2) землі придатні для багаторічних насаджень;
3) землі сіножатно-пасовищного використання.
Орнопридатні землі можуть бути розділені на три еколого-технологічні групи:
I група - слабодеградовані ґрунти на плато та схилах до 3°, які при необхідності використовуються для розміщення зерно-паро-просапних сівозмін і вирощування культур за інтенсивними технологіями.
II група - схили 3 - 5° зі слабо- та середньодеградованими ґрунтами, які використовуються із застосуванням біологічних принципів землеробства для вирощування культур суцільного посіву і багаторічних трав, тобто, зерно-трав'яних або трав'яно-зернових сівозмін.
III група - схили від 5° до 7°.
Багаторічні плодові насадження та природні кормові угіддя також можуть бути поділені за інтенсивністю і характером використання на три еколого-технологічні групи:
I група - багаторічні насадження на схилах до 5°, в межах якої насадження розміщають прямолінійно;
II групи - на схилах 5 - 10°, де проводять контурне розміщення насаджень паралельно горизонталями;
III група - на схилах більше 10°, які, як правило, терасують під насадження.
В складі природних кормових угідь:
до I групи - відносять ділянки на схилах до 7°, які інтенсивно використовуються і підлягають докорінному поліпшенню;
до II групи - схили обмеженого смугового використання із забороною випасання худоби, з ухилом 7 - 18°;
до III групи - схили з ухилом 18 - 25°, вкрай обмеженого використання із поверхневим поліпшенням або з трансформацією в лісові насадження.
При формуванні цієї групи рекомендується формувати таку структуру ландшафту, при якій природні (квазіприродні) угіддя проникали б в масиви орних земель не просто як окремі відгалуження, а функціонували б як цілісні мережі, усі ланки яких сполучені між собою.
Оптимізація використання земель цієї групи має носити господарський характер і бути спрямована на зниження техногенного навантаження в промислових і приміських районах, де зосереджена надмірна кількість підприємств, які відзначаються надмірною землеємністю, та вивільнення територій від техногенного навантаження.
Консервація таких земель має переважно незворотний характер. У більшості випадків їх рекомендується вилучити із складу сільськогосподарських угідь.
Найбільш порушені землі з виходами порід, а також розмитими ґрунтами рекомендується вилучати із складу ріллі із наступним залуженням для використання під сіножаті або пасовища з нормованим випасом худоби.
Інші площі з середньозмитими ґрунтами рекомендується залужити. Після певного часу фітомеліоративного періоду вони можуть бути повернуті до складу орних земель (при відновленні модальних показників, характерних для даного ґрунту, і екологобезпечному використанні).
У м'яких гідротермічних умовах виведені із складу сільськогосподарських угідь площі можуть бути залишені на самозаростання. Досить швидка зміна травостою утворює стійке рослинне угрупування.
Ці території в більшості випадків рекомендується залишити для природної ренатуралізації. Це практично не потребує ніяких витрат: добра обводненість забезпечує їх швидке заселення природною флорою і фауною, і адаптацію в навколишній ландшафтний устрій. Це ж саме відноситься і до ґрунтів природного гідроморфного ряду зрошуваних територій.
Антропогенно (вторинно) підтоплені ґрунти автоморфного ряду рекомендується шляхом залуження відвести під тимчасову консервацію. Необхідною умовою їх повернення до складу орних земель є дренування території.
Орні землі, які не мають ознак деградованості і малопродуктивності, але з ряду причин (головним чином економічних) не можуть оброблятися і не потребують консервації, рекомендується перевести у перелоги.
Ділянки з такими ґрунтами треба використовувати як своєрідні екологічні ніші, резервати для флори і фауни; ґрунти орних земель, у яких понижені модальні значення показників їх властивостей (зруйновані водною та вітровою ерозією, безструктурні, розпорошені або переущільнені, з критичним вмістом гумусу) використовувати як пасовища за умови створення стійкого рослинного покриву і суворого дотримання вимог щодо пасовищного навантаження.
Збагачення агроландшафту природними екосистемами сприятиме збільшенню його біорізноманіття, підвищенню стійкості, опору деградаційним процесам та дозволить значно покращити екологічну ситуацію.
Обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження.
Законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути встановлені такі обмеження у використанні земель:
а) умова розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків;
б) заборона на провадження окремих видів діяльності;
в) заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту;
г) умова здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги;
ґ) умова додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт;
д) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку.
У Схемі землеустрою відображаються:
· обмеження у використанні земель, які зареєстровані в Державному земельному кадастрі;
· обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, які є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.
3.13. Схемою землеустрою рекомендується визначити пропозиції щодо:
· розташування об'єктів загальнодержавного та регіонального значення (об'єктів промисловості, енергетики, автомобільного, трубопровідного та іншого транспорту тощо);
· зміни меж населених пунктів;
· використання земель запасу сільськогосподарського призначення;
· усунення недоліків землекористувань;
· збільшення площ земель лісогосподарського, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення (розширення екомережі).
4. Оформлення матеріалів і виготовлення документів:
а) завдання на розробку схеми землеустрою;
б) пояснювальну записку;
в) загальні відомості;
г) матеріали погодження і затвердження схеми;
ґ) розрахункові таблиці (додатки у виді окремого тому);
д) графічні матеріали;
е) висновки.
У вступі вказується підстава розробки схеми землеустрою, склад виконавців, перелік використаних матеріалів і виготовлених документів.
Текстове пояснення рекомендується ілюструвати схемами, діаграмами, картограмами, картодіаграмами, графіками тощо.
а) схема сучасного використання земель;
б) схема перспективного використання земель;
в) схема організації території району.
а) схема меліорації земель;
б) схема протиерозійних заходів;
в) схема природно-сільськогосподарського районування й агровиробничих груп ґрунтів (на ґрунтовій карті);
г) схема спеціалізації сільськогосподарського виробництва.
Крім того, до допоміжних графічних матеріалів може відноситись: схема землекористування району; ґрунтова карта; схема фізико-географічного, агрокліматичного та інших видів районування; спеціальні схеми проектних пропозицій: розселення, розміщення виробничих комплексів, використання торф'яних родовищ, використання водних ресурсів, розвитку автомобільних доріг і залізниць, рекультивації порушених земель, розміщення міжгосподарських об'єднань; кадастрова схема району, генплани населених пунктів, інша містобудівна документація, інші графічні матеріали, які розроблені в зв'язку зі специфічними умовами об'єкта проектування, складанням декількох варіантів тощо, матеріали додаються в схемі за узгодженням із замовником.
а) всі елементи сучасного використання земель, що зберігаються;
б) проектні межі землекористувань сільськогосподарських підприємств і їхніх підрозділів;
в) існуючі та проектні межі населених пунктів;
г) розміщення землеволодінь і землекористувань;
основні елементи перспективної організації території району (угіддя, земельні масиви, що мають міжгосподарське значення: дороги, лісосмуги, лінії електропередачі, трубопроводи і комунікації).
5. Розгляд, погодження та затвердження схеми та її реалізація:
Розділ 3. Геодезичні роботи
Вивчення стану земель проводиться з метою одержання інформації про їх кількісний і якісний стан та використання, забезпечення економічного механізму регулювання земельних відносин, обігу земель, удосконалення платежів за землю, розробки землевпорядних проектів, ведення обліку земельних ресурсів і моніторингу земель.
При проведенні робіт з вивчення стану земель велике значення має періодичність відновлення інформації, одержуваної в результаті топографо-геодезичних і картографічних робіт, ґрунтових, геоботанічних, агрохімічних і інших обстежень, що встановлюється центральним органом виконавчої влади по земельних ресурсах в залежності від необхідності в її відновленні, старіння інформації тощо.
Основним видом землевпорядних робіт з вивчення стану земель є топографо-геодезичні і картографічні роботи, в результаті яких одержують планово-картографічну основу відповідних масштабів, яка використовується при розробці схем і проектів землеустрою, проведенні ґрунтових, геоботанічних, агрохімічних і інших обстежень, інвентаризації земель, формуванні землекористувань і виготовленні планів земельних ділянок, веденні обліку земельних ресурсів, оцінці і моніторингу земель, складанні спеціальних тематичних карт тощо.
Інформаційний зміст, масштаби топографо-геодезичних і картографічних матеріалів установлюються виходячи з конкретних цілей, для яких використовуються ці матеріали. Як правило:
Проведення топографо-геодезичних обстежень та вишукувань є однією із землевпорядних дій, що включаються до землеустрою [9]. Воно покликано забезпечити топографічною основою у вигляді карт і планів землевпорядні дії, а саме:
Кожна з указаних дій вимагає точності, повноти й детальності топографічних карт і планів. Показниками якості слугують масштаб карти (плану) і висота перерізу рельєфу, а масштаб карти (плану) і площа, на якій виконуються топографо- геодезичні роботи, визначають види і методи проведення цих робіт.
Склад і зміст схем землеустрою й техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень.
Схеми землеустрою розробляються в такій послідовності:
Порядок розробки схем наступний:
2) підготовка завдання на розробку схеми землеустрою;
3) розробка схеми землеустрою;
4) оформлення і виготовлення матеріалів схеми землеустрою;
5) погодження схеми землеустрою;
6) експертиза;
У процесі підготовчих робіт проводять збір та аналіз матеріалів, які характеризують природні й економічні умови області (АР Крим). Вивчають матеріали затверджених програм використання та охорони земель інших цільових програм, які стосуються даного регіону.
Підбирають відповідний планово-картографічний матеріал, що характеризує географічні, ґрунтові, геоморфологічні, геологічні, геоботанічні та інші природні показники території адміністративної одиниці, а також матеріали, які відображають сучасний адміністративно-територіальний поділ даної території, наявність об'єктів природно-заповідного фонду, земель рекреаційного, оздоровчого та історико-культурного призначення, розміщення великих лісогосподарських, промислових об'єктів тощо.
Визначають і аналізують земельний фонд, розподіл земель за категоріями, власниками й користувачами землі та склад земельних угідь у них.
У завданні вказуються:
Схема землеустрою містити:
Висновок:
У Схемах землеустрою адміністративних районів розробляються заходи щодо формування раціональної системи землеволодінь і землекористувань з усуненням недоліків у розташуванні земель, створення екологічно стійких ландшафтів і екосистем. Виконання робіт із землеустрою на регіональному рівні повинні здійснювати державні наукові установи за рахунок державного і місцевого бюджетів. Землеустрій на місцевому рівні полягає в організації території сільськогосподарських підприємств із створенням просторових умов, що забезпечують:
· розмежуванні в населених пунктах державної та формуванні комунальної власності земель територіальної громади;
· розробці системи заходів на конкретних земельних ділянках по збереженню і поліпшенню природних ландшафтів, відновленню і підвищенню родючості ґрунтів, захисту від деградаційних процесів тощо;
Роботи із землеустрою на місцевому рівні можуть виконувати як державні, так і приватні установи, організації за рахунок коштів місцевого бюджету, юридичних та фізичних осіб.
Отже, схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць є важливою складовою дій, що передбачає землеустрій та допомагають у виявленні найбільш ефективного напрямку використання і охорони земельних ресурсів для забезпечення подальшого ефективного розвитку адміністративно-територіальної одиниці.
Перелік допоміжної літератури:
[1] Конституція України;
[2] Земельний кодекс України;
[3] Закон України «Про землеустрій»;
[4] Закон України «Про охорону земель»;
[5] Закон України «Про Державний земельний кадастр»;
[6] Закон України «Про державну експертизу землевпорядної документації»;
[7] Наказ Державного агентства земельних ресурсів України від 03.12.2004 № 391 і зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 21.12.2004 за № 1618/10217 - «Методика проведення державної експертизи землевпорядної документації»;
[8] Наказ Державного агентства земельних ресурсів України 02.10.2013 N 395 «Методичні рекомендації щодо розроблення схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць»;
[9] «Геодезичиские работы при землеустройстве» / Маслов А.В., Горохов Г.Н., Ктиторов Э.М., Юнусов А.Г. – М. : Недра, 1976 . – 256 с.