Курсовик1
Корзина 0 0 руб.

Работаем круглосуточно

Доступные
способы
оплаты

Свыше
1 500+
товаров

Каталог товаров

Складання схем із землеустрою з техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель у межах населених пунктів

В наличии
0 руб.

Скачати безкоштовно Складання схем із землеустрою з техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель у межах населених пунктів

После нажатия кнопки В Корзину нажмите корзину внизу экрана, в случае возникновения вопросов свяжитесь с администрацией заполнив форму

Будем благодарны если Вы поддержите проект

Скачать

Зміст

  • Вступ……………………………………………………………………………….....3..…
  • Розділ 1. Аналіз нормативно правової бази……………………………………4-8.…
  • Розділ 2. Процедура розробки і складання схем із землеустрою…………...9-19…
  • Розділ 3. Геодезичні роботи…………………………………………………….20-22…
  • Висновки……………………………………………………………………………23..…
  • Перелік допоміжної літератури………………………………………………….24..…


Вступ

В статтях основоположного документу нашої держави – Конституції України [1] відзначається, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною державою. Земельні відносини дуже динамічно розвиваються, зростає попит на використання земель, усе більше земельних ділянок передається у власність та надається у користування. Це обумовлено тим, що земля є основним просторово-територіальним базисом для проживання людей та розміщення на ній різноманітних будівель і споруд. В Конституції [1] також зазначено, що земля є об’єктом права власності Українського народу. Права на землю гарантуються та захищаються державою.

Зі зростанням попиту на використання земель, зростає і інтерес громадян стосовно земельних питань. Для того, щоб належним чином реалізувати свої права, необхідно знати Закон та дотримуватись вимог чинного законодавства. Одніми з основних задач сучасного землеустрою є раціональне використання та охорона земель.

Розділ 1. Аналіз нормативно-правової бази.

Будь-які правові відносини в нашій країні регулюються нормативно-правовими актами. Земельна сфера не є виключенням. Земельні відносини регулюються Конституцією України [1], Земельним кодексом України [2], Законами України, Указами Президента України, Наказами Державного земельного агентства України, Порядками та Інструкціями, Рішеннями міських рад і виконкомів міських рад, іншими підзаконними актами.

Оскільки контроль за раціональним використанням та охороною земель є дуже важливим, а схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць розробляються з метою визначення цієї перспективи, то цьому питанню приділяється достатньо багато уваги, про що йде мова в багатьох законодавчих актах та нормативних документах. Розглянемо та проаналізуємо основні з них.

Складання схем із землеустрою з техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель у межах населених пунктів згідно з Земельним Кодексом України [2] стаття 184. Зміст землеустрою - є складовою дій, що передбачає землеустрій:

  • встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань;
  • розробку загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель;
  • складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних утворень;
  • обґрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами;
  • складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових;
  • складання проектів відведення земельних ділянок;
  • встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок;
  • підготовку документів, що посвідчують право власності або право користування землею;
  • складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель;
  • розроблення іншої землевпорядної документації, пов'язаної з використанням та охороною земель;
  • здійснення авторського нагляду за виконанням проектів з використання та охорони земель;
  • проведення топографо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель.

Згідно статті 186 Земельного Кодексу України [2] - розгляд і затвердження землевпорядної документації проводиться в такому порядку:

  • прогнозні матеріали, техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель і схеми землеустрою після погодження їх у встановленому порядку розглядаються і затверджуються відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування;
  • проекти створення нових землеволодінь і землекористувань після погодження їх у встановленому порядку розглядаються і затверджуються відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування;
  • проекти відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності затверджуються органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які надають і вилучають земельні ділянки;
  • проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств, установ і організацій, особистих селянських, фермерських господарств після погодження їх із сільськими, селищними, міськими радами або районними державними адміністраціями розглядаються і затверджуються власниками землі або землекористувачами;
  • робочі землевпорядні проекти, пов'язані з упорядкуванням, докорінним поліпшенням та охороною земель, раціональним їх використанням, розглядаються і затверджуються замовниками цих проектів.

Зміни до землевпорядних проектів та інших матеріалів з питань землеустрою вносяться за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, які затвердили ці проекти.

Прогнозні матеріали використання і охорони земель, проекти землеустрою, матеріали державного земельного кадастру, проекти з питань використання і охорони земель, реформування земельних відносин, а також техніко-економічні матеріали обґрунтувань використання і охорони земель підлягають державній експертизі, яка здійснюється органом по земельних ресурсах відповідно до закону.

Керуючись Законом України «Про охорону земель» [4] стаття 25. - документацією із землеустрою в галузі охорони земель є схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань, що включають заходи еколого-економічної оптимізації використання та охорони земель, удосконалення співвідношення і розміщення земель та сільськогосподарських угідь, систем сівозміни, сінокосо- і пасовищезміни.

У разі необхідності в складі схем землеустрою може розроблятися проект землеохоронних заходів для конкретної земельної ділянки.

Проектом землеохоронних заходів визначаються види, обсяги, порядок здійснення та фінансування цих заходів. Відповідно до видів та обсягів землеохоронних робіт встановлюються екологічні обмеження щодо використання земель.

Документацією із землеустрою повинні передбачатися обмеження щодо господарського використання земель, які виконують важливі екосистемні функції (схили, водоохоронні зони тощо).

Власники землі та землекористувачі забезпечують виконання заходів з охорони земель та дотримання екологічних обмежень у використанні земель, передбачених проектом землеустрою.

Згідно Закону України «Про Державний земельний кадастр» [5] стаття 20 п.4 - та п.5 ̶ відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру:

  • на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;
  • на підставі проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь (щодо земель сільськогосподарського призначення), проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь та землекористувань (щодо земель інших категорій).
  • загальнодержавні та регіональні (республіканські) програми використання та охорони земель;
  • схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;
  • проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;
  • проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
  • проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
  • проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь;
  • проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;
  • проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань;
  • технічна документація з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Відомості про обмеження у використанні земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), іншої документації із землеустрою.

Відповідно до вимог Земельного кодексу України [2], законів України «Про землеустрій» [3] та «Про охорону земель» [4] - схеми землеустрою є основними планувальними і передпроектними документами, що регламентують головні питання використання та охорони земель на регіональному рівні.

Закон України «Про землеустрій» [3] Стаття 45. Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць:

Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць розробляються з метою визначення перспективи щодо використання та охорони земель, для підготовки обґрунтованих пропозицій у галузі земельних відносин, організації раціонального використання та охорони земель, перерозподілу земель з урахуванням потреби сільського, лісового та водного господарств, розвитку сіл, селищ, міст, територій оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення тощо.

Строки реалізації заходів, визначених схемою землеустрою і техніко-економічними обґрунтуваннями використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, залежать від поставлених завдань, але не можуть бути меншими 10-15 років.

Держземагентство України забезпечує проведення державної експертизи землевпорядної документації. Фахівці земельного відомства досліджують, перевіряють, аналізують та оцінюють об’єкти експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також готують обґрунтовані висновки для прийняття рішень щодо об’єктів експертизи.

Питання державної експертизи землевпорядної документації регулюються Земельним кодексом України [2], Законом України «Про державну експертизу землевпорядної документації» [6], Методикою проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженою наказом Держкомзему України від 03.12.2004 № 391 і зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 21.12.2004 за № 1618/10217 [7] , та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері державної експертизи.

Законодавець визначив, що замовниками державної експертизи є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, землевласники, землекористувачі, підприємства, установи, організації і громадяни, зацікавлені у проведенні такої експертизи, а також розробники об’єктів державної експертизи.

Статтею 9 зазначеного Закону визначено вичерпний перелік документацій із землеустрою, які підлягають обов’язковій державній експертизі землевпорядної документації. Згідно із переліком обов’язковій державній експертизі підлягають:

У разі, якщо землевпорядна документація підлягає обов’язковій державній експертизі, відповідно до розмежування компетенції органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, до відання Держземагентства України належить проведення обов’язкової експертизи:

  • загальнодержавних програм використання та охорони земель;
  • схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень: Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя, Сімферополя та міст обласного значення, а також територій відповідних рад;
  • проектів землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень: меж державного кордону України, меж областей, районів, міст, а також населених пунктів, які належать до курортів загальнодержавного значення;
  • проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення (щодо об’єктів загальнодержавного значення);
  • проектів землеустрою щодо формування земель комунальної власності територіальних громад і проектів розмежування земель державної та комунальної власності населених пунктів: міст Києва, Севастополя, Сімферополя та міст обласного значення;
  • проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із особливо цінних земель (крім безоплатної передачі у власність для сільськогосподарських потреб у межах норм, встановлених статтею 121 Земельного кодексу України [2]), земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду (крім ведення рибогосподарської діяльності на території площею до 30 га), природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
  • проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь (на особливо цінних землях);
  • проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів: міст Києва, Севастополя, Сімферополя та міст обласного значення;
  • технічної документації з бонітування ґрунтів (на особливо цінних землях);
  • технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (міст Києва, Севастополя, Сімферополя, міст обласного значення).

Отже, проаналізувавши існуючу нормативну базу, можна зробити висновок, що основним документом, що регламентує правові відносини у сфері землеустрою є Земельний кодекс України [2]. По суті, зміст цього документу повинен бути таким, що відповідав би на будь-які питання, пов’язані з землею, правами на неї, її охороною та раціональним використанням. Але стосовно питань складання схем із землеустрою з техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель у межах населених пунктів Земельний кодекс [2] не надає вичерпної інформації.

Розділ 2. Процедура розробки і складання схем із землеустрою

Землі населених пунктів хоча і не визнаються за чинним Земельним кодексом України [2] окремою категорією, однак територію населеного пункту без перебільшення можна визнати як найскладнішу і за складом земель та їх функціональним використанням, і за формами власності та обмеженням прав власності на землі, і за переліком проблемних питань як соціально-економічного так і екологічного характеру. Ефективне вирішення зазначених та багатьох інших питань організації планування і розвитку територій населених пунктів можливо забезпечити лише в рамках реалізації заходів із землеустрою.

Землеустрій передбачає обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, проектні та проектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою [3]. Серед видів документації із землеустрою законодавець виділив зокрема:

  • загальнодержавні і регіональні програми використання та охорони земель;
  • технічну документацію із землеустрою тощо.

· схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень;

· проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень;

· проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;

· проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

· робочі проекти землеустрою;

Але незважаючи на доволі значний за обсягом перелік документації із землеустрою, відсутня чітка регламентація щодо узгодження і порядку застосування її під час здійснення містобудівної діяльності.

Слід детально розібратися, що представляють собою схеми землеустрою, з їх метою, використанням та розробкою.

Відповідно до Наказу Державного агентства земельних ресурсів України 02.10.2013 N 395 «Методичні рекомендації щодо розроблення схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць» [8]:

1. Методичні рекомендації щодо розроблення схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць носять рекомендаційний характер стосовно складу, змісту та порядку розроблення схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць.

2. Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць (далі - Схеми землеустрою) розробляються з метою визначення перспективи щодо використання та охорони земель, для підготовки обґрунтованих пропозицій у галузі земельних відносин, організації раціонального використання та охорони земель, перерозподілу земель з урахуванням потреби сільського, лісового та водного господарств, розвитку сіл, селищ, міст, територій оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення тощо.

3. Схеми землеустрою є передпроектним документом, в якому на основі врахування природних, економічних та соціальних умов розробляється комплекс взаємозв'язаних заходів щодо раціонального використання земельних ресурсів, їх розвитку і організації, встановленню інфраструктури, яка відповідає потребам адміністративно-територіальної одиниці.

4. Основне завдання Схем землеустрою - виявлення найбільш ефективного напрямку використання і охорони земельних ресурсів для забезпечення подальшого ефективного розвитку адміністративно-територіальної одиниці.

5. Схеми землеустрою містять рекомендації щодо вирішення наступних основних питань:

а) удосконалення розподілу земель між категоріями відповідно до перспектив розвитку, для чого рекомендується: установити відповідність фактичного використання земель їх цільовому призначенню; виявити резерви земель, придатних до використання в сільському господарстві і для інших цілей; визначити і обґрунтувати потреби земель для несільськогосподарського призначення; скласти баланс розподілу земель по категоріях на кожен розрахунковий період;

б) розробка пропозицій по більш ефективному використанню сільськогосподарських угідь шляхом: освоєння нових земель, трансформації сільськогосподарських угідь, поліпшення меліоративного стану земель, удосконалення структури посівних площ і впровадження прогресивної системи землеробства;

в) удосконалення організацій територій, для чого рекомендується: розробити пропозиції по формуванню нових і усуненню недоліків існуючих землекористувань, розміщенню центральних садиб сільськогосподарських підприємств, їхніх виробничих підрозділів, господарських центрів і тваринницьких комплексів, їхньої організації території агропромислових і інших виробничих об'єднань; визначити потреби земель для внутрішньогосподарських нестатків (господарські центри і тваринницькі комплекси за межами населеними пунктами, захисні насадження, гідромеліоративна мережа, дороги, скотопрогони тощо);

г) розробка заходів щодо охорони земель: рекомендується визначити обсяги робіт із захисту ґрунтів від вітрової і водної ерозії, по рекультивації порушених земель; виявити джерела забруднення земель промисловими відходами і розробити заходи щодо запобігання негативних наслідків цього забруднення; дати пропозиції по поліпшенню ландшафту;

ґ) визначення економічної ефективності і черговості здійснення намічених заходів.

6. В основу розробки Схеми землеустрою покладаються еколого-ландшафтний та еколого-економічний підходи, де рекомендовано визначити необхідні і достатні заходи з підвищення продуктивності та охорони земель, стабілізації агроландшафтів, оптимізації угідь та консервації деградованих земель і напрямків їх подальшого використання, розроблені пропозиції щодо створення найбільш сприятливих організаційно-територіальних умов для ведення сільськогосподарського виробництва, з урахуванням придатності ґрунтів для вирощування основних сільськогосподарських культур, визначені охоронні зони режимоутворюючих об'єктів із відповідними обмеженнями у використанні та розпорядженні землею.

7. Основними принципами, якими рекомендується керуватися при складанні схем землеустрою, є:

а) створення найбільш сприятливих організаційно-територіальних умов для ведення сільського господарства;

б) збереження і поліпшення сільськогосподарських угідь;

в) забезпечення неухильного підвищення родючості ґрунтів;

г) наукова обґрунтованість і економічна ефективність пропонованих заходів щодо освоєння земель і поліпшення їх меліоративного стану;

ґ) узгодженість інтересів різних галузей господарства і адміністративно-територіальних одиниць.

8. Схеми землеустрою рекомендується розробляти в розрізі землевласників, землекористувачів та категорій земель.

9. Об'єктом Схем землеустрою є всі землі, що знаходяться в межах адміністративно-територіальної одиниці.

10. При розробці Схем землеустрою рекомендується враховувати раніше розроблену документацію із землеустрою, містобудівну документацію, інші документи і матеріали.

11. При розробці Схем землеустрою рекомендується застосовувати наступні методи дослідження: порівняльно-аналітичний, статистичний, експертних оцінок, картографічний.

12. Схеми землеустрою розробляються відповідно до Земельного, Лісового та Водного кодексів України, Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про землеустрій", "Про Державний земельний кадастр" (Закон N 3613-VI), "Про містобудівну діяльність" (Закон N 3038-VI) та інших нормативно-правових актів.

13. Схеми землеустрою розробляються для використання при поточному та перспективному плануванні діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в галузі земельних відносин щодо раціонального використання і охорони земель, а також землевласниками та землекористувачами в практичній роботі.

14. Складання схеми землеустрою рекомендується здійснювати в наступному порядку:

а) підготовчі роботи;

б) підготовка завдання на розробку схеми землеустрою;

в) розробка схеми землеустрою;

г) оформлення матеріалів і виготовлення документів;

г) погодження, експертиза і затвердження схеми землеустрою.

Керуючись Наказом Державного агентства земельних ресурсів України 02.10.2013 N 395 «Методичні рекомендації щодо розроблення схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць» [8], розглянемо основні роботи при складанні схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць.

  • Підготовчі роботи:
    • У процесі підготовчих робіт по складанню Схем землеустрою рекомендується провести збір, систематизацію і аналіз матеріалів, що характеризують природні і економічні умови адміністративно-територіальних одиниць, а також наявних розробок і матеріалів по перспективному розвитку, раціональному використанню земельних ресурсів і охороні земель.
    • Картографічною основою для розробки Схем землеустрою рекомендуються кадастрові карти (плани) масштабу 1 : 10000 - 1 : 25000. Для окремих районів допускається використання карт більш дрібного чи більш крупного масштабів (за узгодженням із замовником).
    • Картографічної основи, відкоригованої відповідно до фактичного стану земель (оновленого планового матеріалу), виготовляється необхідна кількість копій для складання схем землеустрою сучасного і перспективного використання земель, а також репродукцій малого формату для використання, як вкладиші в пояснювальних записках до відповідних розділів Схем землеустрою.
    • У процесі збору, систематизації і оцінки вихідних матеріалів рекомендується встановити необхідність у додаткових розробках окремих питань, по яких наявні матеріали не дають достатньої інформації, а також обсяг і зміст польових обстежень.
    • У результаті проведення робіт зі збору, систематизації і оцінки вихідних даних рекомендується отримати і узагальнити дані:
  • Розробка схеми землеустрою:
    • Схеми землеустрою можуть містити наступні розділи:
  • про природні і економічні умови району в розрізі територій, встановлених проектами землеустрою щодо формування територій сільських, селищних рад;
  • про стан використання земель сільськогосподарського призначення:

а) про стан і тенденції розвитку сільськогосподарських підприємств;

б) про стан і тенденції розвитку землеволодінь і землекористувань;

в) про наявність, стан і характер використання земель по категоріям, угіддям і землекористувачам;

г) про стан використання меліоративних земель;

ґ) оцінку якісного стану сільськогосподарських угідь та розвитку деградаційних процесів;

  • про стан використання та охорони земель несільськогосподарського призначення (в межах та за межами населених пунктів).
    • Замовник надає розробнику затверджене завдання на розробку Схем землеустрою.
    • Характеристика природних умов:
      • У загальних відомостях рекомендується приводити: географічне положення району, розміри і конфігурацію території, розміщення районного центра, загальна характеристика, основні транспортні магістралі і засоби зв'язку; загальна чисельність населення, у тому числі сільські і міські типи розселення і основні адміністративно-господарські центри.
      • При оцінці природних умов району рекомендується в стислому вигляді узагальнити всі наявні матеріали, що характеризують клімат, геологічну будову території, гідрогеологію, гідрографію, рельєф, ґрунти, рослинність і корисні копалини.
      • При описі клімату рекомендується вказати його тип (субтропічний, помірний, континентальний і т. д.), температуру повітря, тривалість безморозного і вегетаційного періодів, суму активних температур, кількість і характер опадів по місяцях і сезонах року, відносну вологість повітря, швидкість і повторюваність вітрів, у тому числі шкідливих.
      • При вивченні геологічної будови території основну увагу рекомендується приділити ґрунтоутворюючим і підстиляючим породам, їхній будові, механічному складу й іншим властивостям, що впливають на меліоративний стан земель, і можливість використання цих земель у якості тих чи інших сільськогосподарських угідь.
      • Гідрогеологія характеризується наявністю, потужністю й умовами залягання водоносних горизонтів, запасом, живленням і режимом руху підземних вод. Крім того, рекомендується надати висновки щодо можливого обсягу споживання підземних вод для питних, господарських і технічних цілей на перспективу. Опис гідрогеології ілюструється схемою гідрогеологічного районування території, а також їх технічними характеристиками.
      • Гідрографія характеризується наявністю, складом, розміщенням і режимом живлення водних джерел, балансом надходження і витрати води, її фізичними властивостями і хімічним складом, придатністю використання для питних і господарських потреб.
      • Рельєф характеризується формами, розчленованістю, оцінками і крутістю схилів, для районів з розвинутою ерозією ґрунтів рекомендується приводити картограму крутизни схилів.
      • Ґрунти характеризуються їх поширенням, ґрунтоутворюючими породами, генетичним типом, механічним складом, структурою, водно-повітряним режимом, кислотністю, ємністю поглинання, насиченою основою, змістом гумусу, і поживними речовинами. Узагальнюючим показником якості ґрунтів є їхня родючість, виражена через врожайність основних культур при середньому рівні ведення господарства.
      • Рослинність характеризується типами рослинних асоціацій, видовим складом рослин і їхніх поживних цінностей, типами і продуктивністю природних кормових угідь у залежності від форм рельєфу і ґрунтового покриву.
      • Корисні копалини характеризуються наявністю їхніх видів, розміщенням родовищ. По кожному родовищу рекомендується приводити висновок відповідних відомств про можливість і доцільність його розробки і потреби у відведенні земель.
    • У розділі сучасний стан розглядаються теперішній стан і тенденції розподілу земель по категоріям. Сучасний розподіл земель по категоріях рекомендується приводити відповідно до державного обліку земель (форма 6-зем, 2а-зем, 2-зем).
      • Тенденції в перерозподілі земель по категоріях рекомендується встановити на основі аналізу зміни їх загальної площі за останні 10 - 15 років. У випадку виявлення небажаних тенденцій, рекомендується передбачити заходи для їхньої зміни.
      • Пропозиції можливого перерозподілу земель по категоріях рекомендується розробляти на основі аналізу сучасного стану використання земель з урахуванням потреб в них на розрахунковий період, а за результатами рекомендується скласти зведені баланси земель на розрахункові періоди.
    • Організацію території рекомендується вписувати в структуру природних ландшафтів для досягнення екологічної стабільності території землекористування, збереження біосферних і біогеоценотичних функцій ґрунтового покриву на рівні, що гарантує нейтралізацію і ліквідацію негативних наслідків техногенезу.
    • Класифікацію земель за придатністю для використання у сільському господарстві рекомендується проводити на підставі аналізу морфологічної структури ландшафтів території (просторове поєднання різнорангових і різноякісних комплексів (фацій, урочищ, місцевостей). За результатами якого рекомендується розробити еколого-ландшафтне зонування території.
    • На карті агровиробничих груп ґрунтів виділяються такі еколого-ландшафтні зони:
  • рівнин (переважно терасових) з рясними западинами (нахили 0 - 1°);
    • На основі виділених еколого-ландшафтних зон рекомендується провести формування різних типів землекористування: агроландшафтного, середовище стабілізуючого та селітебного (призначеного для забудови).
    • Агроландшафтну групу земель складають землі категорії сільськогосподарського призначення. Товарне аграрне виробництво має бути розміщене головним чином на родючих, високопродуктивних та екологічно стійких земельних угіддях, а показники сільськогосподарської освоєності та розораності доведені до екологічних нормативів.
    • Середовище стабілізуючу групу земель представляють землі категорії лісогосподарського призначення, водного фонду, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
    • Сельбищна група представляє землі, призначені для забудови та розташування об'єктів галузей економіки (землі житлової та громадської забудови, землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення).
    • В залежності від виду деградації та малопродуктивності ґрунтів орних земель рекомендується передбачити заходи щодо консервації земель.
      • Ґрунти легкого механічного складу.
      • Змиті та розмиті ґрунти.
      • Перезволожені і заболочені ґрунти.
      • Для оптимізації структури ґрунтового покриву пасовищних угідь рекомендується:
    • На використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження.

2. Підготовка завдання на розробку схеми землеустрою:

Завданням на розробку Схем землеустрою для кожного з розрахункових періодів рекомендується установити наступні показники:

а) аналіз і розвиток сучасного стану використання земель;

б) оптимізація землекористування;

в) потреба в консервації деградованих і малопродуктивних земель;

г) аналіз придатності ґрунтів орних земель, в тому числі визначення придатності ґрунтів для вирощування основних сільськогосподарських культур та розрахунок еколого-економічної придатності орних земель;

ґ) формування обмежень щодо використання земель;

д) передбачення перспективного прогнозування розвитку використання земель та вдосконалення управління земельними ресурсами.

а) основні показники Схеми землеустрою;

б) характеристика природних умов;

в) сучасний стан використання земель;

г) оптимізація землекористування;

ґ) формування обмежень щодо використання земель;

д) перспективи розвитку використання земель;

е) вдосконалення управління земельними ресурсами;

є) розгляд, погодження, затвердження схеми та її реалізація.

а) загальні відомості;

б) природні умови;

в) ґрунтовий покрив.

широких вододільних плато і стародавніх терас (без вираженої западиності) (нахили 0 - 1°);

· вузьких ерозійно небезпечних плато та привододільних схилів (нахили 0 - 1°);

· моренно-зандрових рівнин (нахили 0 - 1°);

· днищ балок (нахили 0 - 1°);

· заплав високого рівня (нахили 0 - 1°);

· заплав середнього і високого рівня (нахили 0 - 1°);

· односкатних схилів простої форми (нахили 1 - 2°);

· односкатних схилів простої форми (нахили 2 - 3°);

· схилів складної форми з улоговинами (нахили 1 - 3°);

· односкатних схилів простої форми (нахили 3 - 5°);

· схилів складної форми з улоговинами (нахили 3 - 5°);

· односкатних схилів простої форми (нахили 5 - 7°);

· схилів складної форми з улоговинами (нахили 5 - 7°);

· односкатних схилів простої форми з улоговинами (нахили 7 - 10°);

· схилів складної форми з улоговинами (нахили 7 - 10°);

· схилів різної форми (нахили 10 - 12°);

· схилів різної форми (нахили більше 12°).

У межах цієї групи земель за придатністю для вирощування різних сільськогосподарських культур рекомендується виділити:

1) землі орнопридатні;

2) землі придатні для багаторічних насаджень;

3) землі сіножатно-пасовищного використання.

Орнопридатні землі можуть бути розділені на три еколого-технологічні групи:

I група - слабодеградовані ґрунти на плато та схилах до 3°, які при необхідності використовуються для розміщення зерно-паро-просапних сівозмін і вирощування культур за інтенсивними технологіями.

II група - схили 3 - 5° зі слабо- та середньодеградованими ґрунтами, які використовуються із застосуванням біологічних принципів землеробства для вирощування культур суцільного посіву і багаторічних трав, тобто, зерно-трав'яних або трав'яно-зернових сівозмін.

III група - схили від 5° до 7°.

Багаторічні плодові насадження та природні кормові угіддя також можуть бути поділені за інтенсивністю і характером використання на три еколого-технологічні групи:

I група - багаторічні насадження на схилах до 5°, в межах якої насадження розміщають прямолінійно;

II групи - на схилах 5 - 10°, де проводять контурне розміщення насаджень паралельно горизонталями;

III група - на схилах більше 10°, які, як правило, терасують під насадження.

В складі природних кормових угідь:

до I групи - відносять ділянки на схилах до 7°, які інтенсивно використовуються і підлягають докорінному поліпшенню;

до II групи - схили обмеженого смугового використання із забороною випасання худоби, з ухилом 7 - 18°;

до III групи - схили з ухилом 18 - 25°, вкрай обмеженого використання із поверхневим поліпшенням або з трансформацією в лісові насадження.

При формуванні цієї групи рекомендується формувати таку структуру ландшафту, при якій природні (квазіприродні) угіддя проникали б в масиви орних земель не просто як окремі відгалуження, а функціонували б як цілісні мережі, усі ланки яких сполучені між собою.

Оптимізація використання земель цієї групи має носити господарський характер і бути спрямована на зниження техногенного навантаження в промислових і приміських районах, де зосереджена надмірна кількість підприємств, які відзначаються надмірною землеємністю, та вивільнення територій від техногенного навантаження.

Консервація таких земель має переважно незворотний характер. У більшості випадків їх рекомендується вилучити із складу сільськогосподарських угідь.

Найбільш порушені землі з виходами порід, а також розмитими ґрунтами рекомендується вилучати із складу ріллі із наступним залуженням для використання під сіножаті або пасовища з нормованим випасом худоби.

Інші площі з середньозмитими ґрунтами рекомендується залужити. Після певного часу фітомеліоративного періоду вони можуть бути повернуті до складу орних земель (при відновленні модальних показників, характерних для даного ґрунту, і екологобезпечному використанні).

У м'яких гідротермічних умовах виведені із складу сільськогосподарських угідь площі можуть бути залишені на самозаростання. Досить швидка зміна травостою утворює стійке рослинне угрупування.

Ці території в більшості випадків рекомендується залишити для природної ренатуралізації. Це практично не потребує ніяких витрат: добра обводненість забезпечує їх швидке заселення природною флорою і фауною, і адаптацію в навколишній ландшафтний устрій. Це ж саме відноситься і до ґрунтів природного гідроморфного ряду зрошуваних територій.

Антропогенно (вторинно) підтоплені ґрунти автоморфного ряду рекомендується шляхом залуження відвести під тимчасову консервацію. Необхідною умовою їх повернення до складу орних земель є дренування території.

Орні землі, які не мають ознак деградованості і малопродуктивності, але з ряду причин (головним чином економічних) не можуть оброблятися і не потребують консервації, рекомендується перевести у перелоги.

  • ґрунти гідроморфного ряду: чорноземно-лучні, лучні, дернові глеюваті і глейові, болотні (з більш-менш природно сприятливим або відрегульованим водно-повітряним режимом) та ксероморфних умов залягання - перевести під сіножаті або вивести на регенерацію, тобто для відновлення аборигенних флори і фауни.
  • зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження прав на земельні ділянки;
    • Схеми землеустрою мають містити наступні текстові і графічні матеріали:
    • Пояснювальна записка має тісно узгоджуватись з розрахунковими таблицями.
    • Графічні матеріали включають основні і допоміжні.

Ділянки з такими ґрунтами треба використовувати як своєрідні екологічні ніші, резервати для флори і фауни; ґрунти орних земель, у яких понижені модальні значення показників їх властивостей (зруйновані водною та вітровою ерозією, безструктурні, розпорошені або переущільнені, з критичним вмістом гумусу) використовувати як пасовища за умови створення стійкого рослинного покриву і суворого дотримання вимог щодо пасовищного навантаження.

Збагачення агроландшафту природними екосистемами сприятиме збільшенню його біорізноманіття, підвищенню стійкості, опору деградаційним процесам та дозволить значно покращити екологічну ситуацію.

Обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження.

Законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути встановлені такі обмеження у використанні земель:

а) умова розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків;

б) заборона на провадження окремих видів діяльності;

в) заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту;

г) умова здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги;

ґ) умова додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт;

д) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку.

У Схемі землеустрою відображаються:

· обмеження у використанні земель, які зареєстровані в Державному земельному кадастрі;

· обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, які є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.

3.13. Схемою землеустрою рекомендується визначити пропозиції щодо:

· розташування об'єктів загальнодержавного та регіонального значення (об'єктів промисловості, енергетики, автомобільного, трубопровідного та іншого транспорту тощо);

· зміни меж населених пунктів;

· використання земель запасу сільськогосподарського призначення;

· усунення недоліків землекористувань;

· збільшення площ земель лісогосподарського, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення (розширення екомережі).

4. Оформлення матеріалів і виготовлення документів:

а) завдання на розробку схеми землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) загальні відомості;

г) матеріали погодження і затвердження схеми;

ґ) розрахункові таблиці (додатки у виді окремого тому);

д) графічні матеріали;

е) висновки.

У вступі вказується підстава розробки схеми землеустрою, склад виконавців, перелік використаних матеріалів і виготовлених документів.

Текстове пояснення рекомендується ілюструвати схемами, діаграмами, картограмами, картодіаграмами, графіками тощо.

  • Основні графічні матеріали схем землеустрою:
  • Допоміжні графічні матеріали:
    • Основні графічні матеріали схем землеустрою рекомендується складати в масштабах картографічної основи.
    • На схемі організації території рекомендується відобразити:
    • На схемах сучасного і перспективного використання земель району, а також на схемі організації території району рекомендується категорії земель показувати кольоровим фоном, а види угідь і їх меліоративний стан - штриховими умовними знаками.
    • Матеріали Схем землеустрою вносяться до Державного земельного кадастру та передаються розробником до Державного фонду документації із землеустрою.
    • Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць після погодження їх у встановленому порядку розглядаються і затверджуються відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
    • Схеми землеустрою реалізується поетапно через складання проектів організації території окремих землеволодінь і землекористувань, а також через робочі проекти створення захисних лісонасаджень, рекультивації порушених земель, будівництву протиерозійних гідротехнічних споруд, проекти землеустрою щодо консервації малопродуктивних та деградованих земель та іншу землевпорядну документацію.
  • для міст і інших поселень приймаються масштаби 1:1000 і 1:2000, рідше - 1:500 і 1:5000;
  • для територій за межами населених пунктів - 1:10000 і 1:25000;
  • для розробки схем і складання тематичних карт - 1:50000 і 1:100000;
  • для великих регіонів -1:250000 і дрібніше.

а) схема сучасного використання земель;

б) схема перспективного використання земель;

в) схема організації території району.

а) схема меліорації земель;

б) схема протиерозійних заходів;

в) схема природно-сільськогосподарського районування й агровиробничих груп ґрунтів (на ґрунтовій карті);

г) схема спеціалізації сільськогосподарського виробництва.

Крім того, до допоміжних графічних матеріалів може відноситись: схема землекористування району; ґрунтова карта; схема фізико-географічного, агрокліматичного та інших видів районування; спеціальні схеми проектних пропозицій: розселення, розміщення виробничих комплексів, використання торф'яних родовищ, використання водних ресурсів, розвитку автомобільних доріг і залізниць, рекультивації порушених земель, розміщення міжгосподарських об'єднань; кадастрова схема району, генплани населених пунктів, інша містобудівна документація, інші графічні матеріали, які розроблені в зв'язку зі специфічними умовами об'єкта проектування, складанням декількох варіантів тощо, матеріали додаються в схемі за узгодженням із замовником.

а) всі елементи сучасного використання земель, що зберігаються;

б) проектні межі землекористувань сільськогосподарських підприємств і їхніх підрозділів;

в) існуючі та проектні межі населених пунктів;

г) розміщення землеволодінь і землекористувань;

основні елементи перспективної організації території району (угіддя, земельні масиви, що мають міжгосподарське значення: дороги, лісосмуги, лінії електропередачі, трубопроводи і комунікації).

5. Розгляд, погодження та затвердження схеми та її реалізація:

Розділ 3. Геодезичні роботи

Вивчення стану земель проводиться з метою одержання інформації про їх кількісний і якісний стан та використання, забезпечення економічного механізму регулювання земельних відносин, обігу земель, удосконалення платежів за землю, розробки землевпорядних проектів, ведення обліку земельних ресурсів і моніторингу земель.

При проведенні робіт з вивчення стану земель велике значення має періодичність відновлення інформації, одержуваної в результаті топографо-геодезичних і картографічних робіт, ґрунтових, геоботанічних, агрохімічних і інших обстежень, що встановлюється центральним органом виконавчої влади по земельних ресурсах в залежності від необхідності в її відновленні, старіння інформації тощо.

Основним видом землевпорядних робіт з вивчення стану земель є топографо-геодезичні і картографічні роботи, в результаті яких одержують планово-картографічну основу відповідних масштабів, яка використовується при розробці схем і проектів землеустрою, проведенні ґрунтових, геоботанічних, агрохімічних і інших обстежень, інвентаризації земель, формуванні землекористувань і виготовленні планів земельних ділянок, веденні обліку земельних ресурсів, оцінці і моніторингу земель, складанні спеціальних тематичних карт тощо.

Інформаційний зміст, масштаби топографо-геодезичних і картографічних матеріалів установлюються виходячи з конкретних цілей, для яких використовуються ці матеріали. Як правило:

Проведення топографо-геодезичних обстежень та вишукувань є однією із землевпорядних дій, що включаються до землеустрою [9]. Воно покликано забезпечити топографічною основою у вигляді карт і планів землевпорядні дії, а саме:

  • Утворення нових, а також впорядкування існуючих проектів землеустрою з усуненням незручностей у розташуванні земель; уточнення та зміна меж землекористувань на основі схем районного розпланування.
  • Внутрішньогосподарська організація території КСП, фермерських господарств та інших сільськогосподарських господарств з введенням економічно обґрунтованих сівозмін і влаштування всіх інших сільськогосподарських угідь (сади, пасовища, сінокоси), а також розробка заходів по боротьбі з ерозією ґрунтів.
  • Виявлення нових земель для сільського господарства та іншого використання.
  • Відведення і вилучення земельних ділянок.
  • Встановлення і зміна меж міст та інших населених пунктів.
  • Проведення ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і вишукувань.
  • Проектування, розпланування і забудова сільських населених пунктів.
  • Ведення державного земельного кадастру.

Кожна з указаних дій вимагає точності, повноти й детальності топографічних карт і планів. Показниками якості слугують масштаб карти (плану) і висота перерізу рельєфу, а масштаб карти (плану) і площа, на якій виконуються топографо- геодезичні роботи, визначають види і методи проведення цих робіт.

Склад і зміст схем землеустрою й техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень.

Схеми землеустрою розробляються в такій послідовності:

  • на базі загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель розробляються схеми землеустрою Автономної Республіки Крим і областей;
  • на основі розроблених схем землеустрою АР Крим та областей розробляються схеми землеустрою районів.

Порядок розробки схем наступний:

  • підготовчі роботи;
  • затвердження схеми землеустрою.

2) підготовка завдання на розробку схеми землеустрою;

3) розробка схеми землеустрою;

4) оформлення і виготовлення матеріалів схеми землеустрою;

5) погодження схеми землеустрою;

6) експертиза;

У процесі підготовчих робіт проводять збір та аналіз матеріалів, які характеризують природні й економічні умови області (АР Крим). Вивчають матеріали затверджених програм використання та охорони земель інших цільових програм, які стосуються даного регіону.

Підбирають відповідний планово-картографічний матеріал, що характеризує географічні, ґрунтові, геоморфологічні, геологічні, геоботанічні та інші природні показники території адміністративної одиниці, а також матеріали, які відображають сучасний адміністративно-територіальний поділ даної території, наявність об'єктів природно-заповідного фонду, земель рекреаційного, оздоровчого та історико-культурного призначення, розміщення великих лісогосподарських, промислових об'єктів тощо.

Визначають і аналізують земельний фонд, розподіл земель за категоріями, власниками й користувачами землі та склад земельних угідь у них.

У завданні вказуються:

  • об'єкт робіт, розробник схеми, найменування субпідрядних наукових і проектних організацій, термін розробки та здійснення схеми;
  • потреба в земельних ресурсах окремих галузей виробництва, транспорту, населених пунктів, природоохоронних, рекреаційних, оздоровчих об'єктів;
  • передбачені цільовими програмами капіталовкладення на охорону, освоєння, меліорацію земель, поліпшення земельних угідь.
  • природні та економічні умови регіону;
  • перспективи щодо використання й охорони земель;
  • обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення земельних відносин;
  • організація раціонального використання та охорони земель;
  • перерозподіл земель з урахуванням потреби сільського, лісового, водного господарства;
  • забезпечення розвитку населених пунктів, територій оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення;
  • забезпечення в земельних ресурсах промисловості, транспорту, зв'язку тощо;
  • обсяг землеохоронних робіт;
  • потреба у капіталовкладеннях на здійснення заходів;
  • розподіл обсягів робіт та капіталовкладень по роках;
  • джерела фінансування;
  • виконавці передбачених заходів;
  • еколого-економічна ефективність схеми.

Схема землеустрою містити:


Висновок:

У Схемах землеустрою адміністративних районів розробляються заходи щодо формування раціональної системи землеволодінь і землекористувань з усуненням недоліків у розташуванні земель, створення екологічно стійких ландшафтів і екосистем. Виконання робіт із землеустрою на регіональному рівні повинні здійснювати державні наукові установи за рахунок державного і місцевого бюджетів. Землеустрій на місцевому рівні полягає в організації території сільськогосподарських підприємств із створенням просторових умов, що забезпечують:

  • еколого-економічну оптимізацію використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, удосконалення структури і розміщення сільськогосподарських угідь, систем сівозмін, сінокосо- і пасовищезмін;
  • відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності для суспільних потреб, потреб юридичним та фізичним особам.

· розмежуванні в населених пунктах державної та формуванні комунальної власності земель територіальної громади;

· розробці системи заходів на конкретних земельних ділянках по збереженню і поліпшенню природних ландшафтів, відновленню і підвищенню родючості ґрунтів, захисту від деградаційних процесів тощо;

Роботи із землеустрою на місцевому рівні можуть виконувати як державні, так і приватні установи, організації за рахунок коштів місцевого бюджету, юридичних та фізичних осіб.

Отже, схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць є важливою складовою дій, що передбачає землеустрій та допомагають у виявленні найбільш ефективного напрямку використання і охорони земельних ресурсів для забезпечення подальшого ефективного розвитку адміністративно-територіальної одиниці.

Перелік допоміжної літератури:

[1] Конституція України;

[2] Земельний кодекс України;

[3] Закон України «Про землеустрій»;

[4] Закон України «Про охорону земель»;

[5] Закон України «Про Державний земельний кадастр»;

[6] Закон України «Про державну експертизу землевпорядної документації»;

[7] Наказ Державного агентства земельних ресурсів України від 03.12.2004 № 391 і зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 21.12.2004 за № 1618/10217 - «Методика проведення державної експертизи землевпорядної документації»;

[8] Наказ Державного агентства земельних ресурсів України 02.10.2013 N 395 «Методичні рекомендації щодо розроблення схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць»;

[9] «Геодезичиские работы при землеустройстве» / Маслов А.В., Горохов Г.Н., Ктиторов Э.М., Юнусов А.Г. – М. : Недра, 1976 . – 256 с.

Loading...

Последние статьи из блога

Административное право

Методы оценки эколого-экономической безопасности региона

Факторы эколого-экономической безопасности региона

Экологическая безопасность, как составная часть экономической безопасности региона

Информационные ресурсы библиотечной сети России

Современные технические средства обучения в развитии познавательного интереса

Теоретические основы формирования самооценки в младшем школьном возрасте

Теоретические аспекты маркетинга как функция управления

Французский язык в истории итальянской гастрономии

Понятие дискурса и гастрономического дискурса

Анализ тенденций развития российского рынка микрофинансирования

Совершенствование организационных и методических аспектов внутреннего финансового аудита

Методические и практические аспекты внутреннего финансового аудита в органах исполнительной власти

Теоретико-правовые основы внутреннего финансового аудита в государственных органах исполнительной власти

Теоретические основы экологического воспитания детей старшего дошкольного возраста

Опытно –экспериментальное изучение влияния моделирования на формирование экологических знаний у детей старшего дошкольного возраста

Внеклассная работа

Понятие метафоры. Классификация метафор Джорджа Лакоффа

Теоретические основы изучения метафорических концептов в актовом дискурсе

Теоретико-методологические подходы к изучению представлений о безопасности городской среды