Український туризм: проблеми та перспективи

Анотація: У статті досліджено проблеми та перспективи розвитку туризму в Україні та виявлено основні перешкоди, що зумовили відставання туристичної галузі від світових стандартів. Показано, що основною проблемою функціонування ринку туристичних послуг в Україні – є складна соціально - економічна ситуація та воєнний конфлікт на території держави. Вказано, що збалансована та стимулююча державна політика повинна сприяти створенню належних умов, які залучатимуть вітчизняні та іноземні інвестиції у розвиток регіонів, формуватимуть сприятливі умови для бізнесу, розвиватимуть відповідну туристичну інфраструктуру, створюватимуть нові робочі місця та розвиватимуть нові туристично -рекреаційні послуги.

Ключові слова: туризм, туристичні послуги, туристичний потенціал, перспективи, туристичний сектор економіки, державна політика.

Однією з найбільш прогресуючих та високодохідних галузей господарювання являється - туристична галузь. Туризм, в сучасних умовах, розглядається як один із перспективних напрямків соціально - економічного розвитку країни.

На сьогоднішній день туризм став явищем, що увійшло у повсякденне життя майже третини населення планети. Більше того, на початку XXI ст. туризм за обсягами доходу справедливо посів третє місце серед провідних галузей світової економіки. В багатьох країнах і регіонах туризм є основним джерелом прибутку[1]. Туристична галузь генерує приблизно 10 - 11% ВВП країн світу.

За кількістю працівників туристична індустрія стала однією з найбільших у світі – в ній зайнято понад 260 млн. осіб, тобто кожний 10-й працюючий. Прибуток з туристичних подорожей у світовому масштабі становить понад 500 млрд. доларів США щорічно. Найбільші прибутки отримують країни Західної Європи та США [2].

Історіографія даного дослідження представлена працями таких вітчизняних авторів як: Семенов В.Ф. [3], Абрамов В. В., Тонокошкур М. В.[4], Марценюк Л.В.[5], Любіцева О.О.[6]та інші. Незважаючи на значну кількість праць, все ж існує низка невирішених проблем, що стримують розвиток українського туризму та які не знайшли повного відображення в попередніх дослідженнях.

Метою даного дослідження є спроба виявлення та актуалізації уваги на основних проблемах та перспективі розвитку туристичної галузі в Україні.

Насамперед необхідно зазначити, що згідно ст.6 Закону України «Про туризм» Держава проголошує туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку економіки та культури і створює умови для туристичної діяльності. Слід звернути увагу, що не існує єдиного визначення до поняття «туризм». Так, згідно Закону туризм – тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від’їжджає [7].

Вивчаючи етимологію терміну «туризм» можна погодитись з думкою дослідниці Беспалої О.А., що найбільш повне визначення наводить український вчений Кифяк В.Ф.: «туризм – це вид економічної діяльності, спрямований на задоволення потреб споживачів, які у вільний від роботи час тимчасово перебувають поза місцем свого постійного проживання з певною метою» [8]. Серед багатьох авторів лише Кифяк В.Ф. визначає туризм, як вид економічної діяльності, що, в свою чергу, розуміє під собою факт отримання прибутку під час туристичної подорожі [9].

За останні роки спостерігається стрімкий розвиток туристичного бізнесу, як у світі загалом, так й в Україні зокрема. Сьогодні в Україні, порівняно з 2000 роком, обсяг надання послуг з організації подорожей зріс на 122%, кількість громадян України, які виїжджали за кордон, підвищилася на 30%, кількість іноземних громадян, які відвідали нашу країну, становить 360% відносно рівня базового року [10]. Розвиток туризму в Україні істотно впливає на такі сектори економіки, як транспорт, торгівля, зв’язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів широкого вжитку, та є одним з найперспективніших напрямів структурної перебудови економіки, що підтримує національні традиції, стимулює розвиток народних промислів, відродження рецептів приготування цікавих і смачних страв, вимагає збереження природи та створення сприятливих соціальних умов для свого функціонування [11].

Для розвитку туристичної сфери в Україні існують усі передумови. Так, маючи вигідне геополітичне розташування, Україна володіє значним рекреаційним потенціалом: сприятливими кліматичними умовами, різноманітним рельєфом, мережею транспортних сполучень, культурною спадщиною. В цьому контексті Україна є багатою державою, яка омивається Чорним і Азовським морями, гірськими вершинами Карпат (табл. 1) та степовими територіями, населеними дикими птахами та тваринами [12].

Таблиця 1.

Туристичний потенціал України

Територія

Місця

Чорноморське узбережжя Миколаївської, Одеської та Херсонської областей

Очаків, Гопри, Скадовськ, Одеська група курортів: Куяльник, Лермонтовський, Аркадія, Великий Фонтан, Кароліно-Бугаз, Чорноморка, Затока, Хаджибей, Лузанівка, Приморський, Лебедєвка, Мала Долина

Узбережжя Азовського моря

Бердянськ, Кирилівка

Гірські та передгірні райони Закарпатської, Івано-Франківської та Львівської областей

Свалява, Голубине, Поляна, Синяк, Черче, Ворохта, Трускавець, Моршин, Немирів, Любінь Великий, Косів, Яремче

Курортні зони Вінницької, Донецької, Київської, Полтавської та Харківської областей

Миргород, Березівські мінеральні води, Рай - Оленівка, Слов’янськ, Слав’яногірськ, Конча-Заспа, Пуща-Водиця, Хмільник

Крім цього, в Україні дедалі частіше розробляються нові маршрути, розвивається готельна інфраструктура, підвищується рівень обслуговування туристів і зростає відвідуваність туристичних об’єктів [13].

Незважаючи на колосальний потенціал, використовується лише незначна частина туристичних резервів України. Існують серйозні проблеми, які стримують розвиток індустрії туризму і вимагають швидкого вирішення . В Україні налічується 1,2 тис закладів готельного бізнесу і лише 155 готелів, які відповідають міжнародним стандартам, з них 5 п'ятизіркових, 31 - чотиризіркових, 76 - тризіркових, 43 - двозіркових, решта - 926 підприємств мають сертифікат на відповідність вимогам безпеки. Проте рівень та різноманітність послуг часто не відповідає кількості зазначених "зірок". Натомість ціна готельних номерів в Україні істотно завищена супроти середньоєвропейської [14]. В Україні відсутні податкові пільги, які має туристичний бізнес в країнах, яким вдалося підняти галузь .

На фоні світового туризму, який набуває міцності фантастично швидкими темпами, Україна виглядає досить скромно. На сьогодні українські громадяни є своєрідними інвесторами зарубіжних країн[15].

Про недостатній рівень використання туристичного потенціалу в Україні свідчить також індекс конкурентоспроможності подорожей і туризму (Travel and Tourism Competitiveness Index). Рейтинг даного індексу ґрунтується приблизно на 80 показниках, які згруповано в 14 складових. Ці складові, у свою чергу, утворюють 3 субіндекси: регуляторне середовище в туристичному секторі, середовище та інфраструктура для бізнесу, а також людські, культурні та природні ресурси в секторі подорожей і туризму. Загалом за даним індексом у 2013 р. Україна отримала оцінку в 3,98 бала із семи можливих і посіла 76-е місце (найвище місце, яке займала Україна за період розрахунку Індексу) серед 140 країн світу [16].

Аналіз поточного стану туристичної сфери в Україні дозволяє не тільки оцінити в реальному часі її конкурентоспроможність на міжнародному рівні, а й виявити ключові проблеми, що заважають реалізації існуючого туристичного потенціалу країни в повній мірі. Перш за все, однією з проблем функціонування ринку туристичних послуг в Україні – є складна соціально - економічна ситуація та воєнний конфлікт на території держави. Саме через це іноземні туристи не прагнуть бажанням відвідувати Україну та віддають перевагу іншим державам[17] .

Наступною проблемою є туристична інфраструктура. Сьогодні в країні переважну кількість закладів для розміщення туристів складають великі комплекси, які збудовані ще у часи СРСР. Таких закладів налічується понад 4,5 тис. які можуть прийняти та розмістити понад 620 тис. відпочиваючих. Але головною проблемою є низький рівень комфорту та невідповідність сучасним стандартам якості[18] . Значна кількість санаторно - курортних і оздоровчих закладів морально і фізично застаріли та мають низьку конкурентоспроможність: щорічно ними користується лише 7,5% від загальної кількості іноземних відвідувачів України. Їхня середньорічна завантаженість не перевищує 40%. Більшість коштів, що спрямовуються на будівництво та реконструкцію - власні кошти підприємств, внутрішні та іноземні інвестиції складають лише 35%[19].

Таким чином, значна частина об’єктів туристичної інфраструктури потребує кардинальних змін, які будуть відповідати міжнародним стандартам. Також, оновлення та реконструкції потребують пам’ятки культури та архітектури.

Розвиток туристичної інфраструктури у певних місцевостях не узгоджується з розвитком та актуалізацією їхньої історико - культурної спадщини. З іншої сторони, чимало місцевостей з багатою спадщиною, зокрема поза межами великих міст, практично не мають належної туристичної інфраструктури [20].

Окрім того близько 70 % об’єктів культурної спадщини перебуває у незадовільному стані (кожен десятий об’єкт - у аварійному) та потребує проведення робіт з реставрації або реконструкції, облаштування для туристичних відвідувань. Низький рівень розвитку культурно-пізнавального туризму, спричинений, також занедбаним станом об’єктів культурної спадщини, не підготовленістю музейних експозицій та прилеглих територій до туристичних відвідувань, в тому числі іноземними туристами [21].

Однією з проблем є низький рівень обслуговування туристів та майже відсутність кваліфікованих кадрів в даній сфері. В Україні діє багато навчальних закладів, які навчають спеціалістів у сфері туризму, але ці спеціальності здебільшого є новими, тому немає достатнього освітнього та практичного досвіду, як наслідок, часто персонал не відповідає кваліфікаційним потребам світових стандартів[22].

Незважаючи на зусилля влади нашої країни в області розвитку туристичної сфери все ж існує проблема недосконалості законодавчої бази та правового регулювання, що проявляється у складності проходження митного контролю, невирішеності проблем страхового захисту іноземців на території України. Так, досвід показує, що у разі виникнення шкоди, заподіяної здоров’ю туриста-іноземця, він з великою долею вірогідності не зможе отримати медичну допомогу та компенсацію збитків, так як переважна кількість договорів страхування не передбачає тих ризиків, з якими турист-іноземець може зіткнутися під час відпочинку [23].

Також має місце транспортна проблема, яка проявляється у відсутності бюджетного сегменту авіаперевезень (тобто, Lowcost перевізників), що не можна сказати про Європу, де послугами Lowcost перевізників користується велика частка туристів. Критичний стан автомобільних доріг, а також невідповідність міжнародним стандартам залізничного транспорту, також знижує привабливість авто мандрівок та пересування залізничним транспортом країною [24].

Основна проблема розвитку туризму України – неефективне та нераціональне використання природних ресурсів. Також важливо те, що на даний момент немає чіткої стратегії розвитку індустрії туризму і його чіткого регулювання [25].

Важливим питанням залишається якість надання туристичних послуг. За цим показником Україна значно відстає від багатьох держав із подібним рекреаційно - туристичним потенціалом. Внаслідок цього багато наших співвітчизників надають перевагу іноземним курортам, отримуючи фактично за ті самі кошти набагато вищий рівень обслуговування та комфорту та стаючи при цьому інвесторами в економіку іноземних держав. Підняття рівня якості вітчизняних туристичних послуг до європейських стандартів значно прискорило б розвиток туризму в Україні та привабило б більше охочих відпочити з України та близького зарубіжжя [26].

Складна політична ситуація, військові дії у східних регіонах країни, а також високий рівень злочинності, особливо в туристичних регіонах країни, також негативно впливають на туристичну привабливість України. Страх за своє життя та здоров'я стримує іноземців, які відвідують країни з невирішеними збройними конфліктами. Пересічний громадянин Європи, який зовсім не знайомий із соціально-політичною ситуацією в Україні, сприймає нашу країну як нову "гарячу точку" на карті світу[27].

Враховуючи стан довкілля, як фактору що стримує розвиток туризму в Україні, можна констатувати, що дана проблема є двосторонньою. З однієї сторони відвідувачів стримує екологічна ситуація в нашій країні викликана Чорнобильською аварією на 1986 р., але з іншої сторони є категорія подорожуючих які прагнуть відвідати так звану «Зону відчуження». Розроблено спеціальні програми, що дають можливість відвідати дану територію, а туристичні компанії рекомендують індивідуальні програми та повітряні тури. Також розроблено проект створення «Чорнобильського національного парку» для збереження культурних, історичних та природних скарбів Зони[28].

Не зважаючи на те, що Україна володіє значними ресурсами та можливостями ведення туристичного бізнесу, розширенням співробітництва в цій сфері, на жаль, цей туристичний потенціал втілюється надто повільно. В Україні все ще не існує загальної, пристосованої до ринкових умов державної політики розвитку вітчизняного туризму, посилення його економічної ефективності та пізнавальної цінності [29].

Стимулювання вітчизняного туризму, збільшення кількості подорожуючих із за кордону в Україну є головною метою розвитку туристичного ринку, який сприяє наповненню золото-валютного резерву країни. Саме тому на регіональному та держаному рівнях потрібно якомога більше стимулювати розвиток даної галузі.

Збалансована та стимулююча державна політика у цій галузі повинна сприяти створенню належних умов, які залучатимуть вітчизняні та іноземні інвестиції у розвиток регіонів, створюватимуть сприятливі умови для бізнесу, розвиватимуть відповідну туристичну інфраструктуру, створюватимуть нові робочі місця та розвиватимуть нові туристично - рекреаційні послуги. Безперечно, саме така політика має стати основною у формуванні держаного підходу до туризму як пріоритетного напряму, розвиток якого матиме позитивний вплив на соціально-економічний стан держави, стимулюватиме низку економічних галузей та слугуватиме позитивному іміджу України у світі [30].

Отже, існує багато проблем які впливають на розвиток туризму в Україні. Не зважаючи на це, в останні роки ми бачимо, що він постійно розвивається та вдосконалюється. Туристична галузь має, надзвичайно важливе соціально-економічне значення для нашої держави, адже за рахунок доходів від туристичного бізнесу наповнюється місцевий та державний бюджети, модернізується інфраструктура та зростає добробут населення.

На жаль туризм в Україні, на даний момент, є неконкурентоспроможний. Тому для того щоб вивести туристичний бізнес в Україні на вищий рівень, необхідно: підвищувати професійний рівень обслуговуючого персоналу, модернізувати матеріально - технічну базу до світових стандартів, запроваджувати сучасні науково-технічні досягнення і широко застосовувати рекламу. Необхідно, на національному рівні, закріпити чітку Стратегію управління розвитку туристичної галузі в Україні, яка б координувала свою діяльність з регіональними програмами, що призвело б до покращення якості надання послуг.

З впевненістю можна констатувати, що незважаючи на недостатнє інвестування туристичної галузі, незадовільний стан інфраструктури та відсутність відповідних фахівців у сфері туризму, він поступово розвивається. Туристична галузь має надзвичайно важливе значення для економіки нашої держави, а її розвиток повинен стати одним із пріоритетних завдань на найближче майбутнє.

Andrii Nagirnyak.

Ukrainian tourism: problems and prospect

Abstract: The article examines the problems and prospects of tourism development in Ukraine and identifies the main obstacles that led to the lag of the tourism industry from world standards. It is shown that the main problem of functioning of the market of tourist services in Ukraine is a difficult social and economic situation and military conflict on the territory of the state. It is stated that a balanced and stimulating state policy should promote the creation of appropriate conditions that will attract domestic and foreign investment in regional development, create favorable conditions for business, develop appropriate tourism infrastructure, create new jobs and develop new tourism and recreation services.

The following results were obtained during the study: Ukraine has enough problems related to the development of the tourism industry. Inefficient use of available resources, non-compliance of the tourism industry with international standards, lack of developed infrastructure, low quality of services, lack of investment and information about hotels, sanatoriums, country tours and services provided.

According to the results of the study, the following conclusions were made: relevant and promising for Ukraine is further study of international experience in tourism management, identifying the role of the private tourism sector, addressing sustainable tourism and mechanisms to stimulate innovation and investment in tourism in the context of modern global tourism industry.

It is safe to say that despite the lack of investment in the tourism industry, the unsatisfactory state of infrastructure and the lack of relevant specialists in the field of tourism, it is gradually developing. The tourism industry is extremely important for the economy of our country, and its development should become one of the priorities for the near future.

Key words: tourism, tourist services, tourist potential, prospects, tourist sector of economy, state policy.

[1] Беспала О.А. Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку туристичного ринку в Україні// Економіка:реалії часу. 2017.№6(34). С.9.

[2] Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні: навч. посіб. Чернівці, 2003. 300 с.

[3] Семенов В.Ф. Управління регіональним розвитком туризму: навчальний посібник . Одеса, 2012. 340 с.

[4] Абрамов В. В., Тонокошкур М. В. Історія туризму: Підручник. Харків: ХНАМГ, 2010. 294 с.

[5] Марценюк Л.В. Проблеми та перспективи розвитку туризму в Україні.//Економічний вісник Дніпровської політехніки.2015. №3. С.76-82.

[6] Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти). Київ.: Альтерпрес. 2002. 436 с.

[7] Закон України «Про туризм» // База даних «Законодавство України» / ВР України. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/324/95-вр.

[8] Беспала О.А. Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку туристичного ринку в Україні// Економіка:реалії часу. 2017.№6(34). С.10.

[9] Беспала О.А. Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку туристичного ринку в Україні..С.10.

[10] Сорока Л. Проблеми та перспективи розвитку туризму та підготовки туристичних кадрів в українському Придунавї.// Вісник львівського університету. Серія географічна. 2013. Випуск 43. Ч. 1. С. 269.

[11] Ангелко І.В. Сучасний стан та перспективи розвитку туристичної галузі в Україні // Український соціум. 2014.№2. С. 71.

[12] Маковей Ю.П. Проблеми та перспективи розвитку туристичної сфери в Україні.// “Демократичне врядування.”2015. №15.URL. http://nbuv.gov.ua/UJRN/DeVr_2015_15_11

[13] Шамара І.М.,Азарова К.І. Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку ринку туристичних послуг України // Вісник ХНУ ім.. В.Н. Каразіна. “Серія Міжнародні відносини. Економіка. Країнознавство. Туризм. ”2018. Вип. 8. С.197.

[14] Стойка С.О. Проблеми та перспективи розвитку туристичної галузі в Україні в умовах економічної нестабільності // “Інвестиції: практика та досвід.” 2015. № 21. С. 87.

[15] Беспала О.А. Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку туристичного ринку в Україні// Економіка:реалії часу. 2017.№6(34). С.13

[16] Ангелко І.В. Сучасний стан та перспективи розвитку туристичної галузі в Україні // Український соціум. 2014.№2. С. 74.

[17] Шамара І.М.,Азарова К.І. Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку ринку туристичних послуг України // Вісник ХНУ ім.. В.Н. Каразіна. “Серія Міжнародні відносини. Економіка. Країнознавство. Туризм. ”2018. Вип. 8. С.200.

[18] Беспала О.А. Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку туристичного ринку в Україні… С.13

[19] Стойка С.О. Проблеми та перспективи розвитку туристичної галузі в Україні в умовах економічної нестабільності // “Інвестиції: практика та досвід.” 2015. № 21. С. 87.

[20] Примак Т.О., Примак Д.С.Маркетингова підтримка туристичного іміджу України . Вісник Хмельницького національного університету. 2009. № 5, T. 3. С.210

[21] Ibid. С.210.

[22] Беспала О.А. Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку туристичного ринку в Україні// Економіка:реалії часу. 2017.№6(34). С.14.

[23] Ibid. С.14.

[24] Ibid. С.14.

[25] Шамара І.М.,Азарова К.І. Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку ринку туристичних послуг України // Вісник ХНУ ім.. В.Н. Каразіна. “Серія Міжнародні відносини. Економіка. Країнознавство. Туризм. ”2018. Вип. 8. С.200.

[26] Шамара І.М.,Азарова К.І. Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку ринку туристичних послуг України … С.200

[27] Беспала О.А. Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку туристичного ринку в Україні// Економіка:реалії часу. 2017.№6(34). С.14.

[28] Ibid. С.14.

[29] Шамара І.М.,Азарова К.І. Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку ринку туристичних послуг України // Вісник ХНУ ім.. В.Н. Каразіна. “Серія Міжнародні відносини. Економіка. Країнознавство. Туризм. ”2018. Вип. 8. С.200.

[30] Кифяк В.Ф.Організація туристичної діяльності в Україні: навч. посіб. Чернівці, 2003. 300 с.